Facebook Pixel Гортензия метельчатая "Polar Bear" | Сib.net.ua

Гортензия метельчатая "Polar Bear"

Назад Гортензия метельчатая
24 февраля 2021

Ще 20–40 років тому українські квітникарі гортензію волотисту (Hydrangea paniculata) майже не вирощували. Найбільш поширеною тоді була гортензія деревоподібна; дехто висаджував у відкритий ґрунт гортензію великолисту та експериментував із різними видами її укриття. А гортензію волотисту та її великоквіткову форму (f. grandiflora) можна було побачити переважно в ботанічних садах.

Ситуація змінилася з появою нових сортів – із величезними пишними суцвіттями, новим забарвленням (рожевим та червоно-пурпуровим від початку цвітіння), компактною формою кущів. Спочатку новинки селекції завоювали величезну популярність у країнах Західної та Центральної Європи і дуже скоро почали ширитися світом. Із радістю й захопленням сприйняли появу прекрасних сортів і українські квітникарі, адже гортензія волотиста – не тільки дуже красива рослина, а ще й не складна у вирощуванні, а головне, вона добре зимує по всій території України.

Гортензія волотиста – великий кущ або маленьке дерево заввишки до 5 м. Її батьківщиною є південь Сахаліну, Курильські острови, Японія та Китай, тож рослина ця холодостійка. Листя еліптичне або яйцеподібне, з видовженою верхівкою та зубчастими краями. Молоді прирости опушені, червоно-коричневі. Цвіте гортензія волотиста з кінця червня і до жовтня. Суцвіття – великі широкі волоті пірамідальної форми; в період розпускання – кремово-білі, пізніше – чисто-білі, далі змінюють колір на рожевий, а восени – на зелено-червоний. Квіти залишаються на кущі також і в зимовий період, але набувають коричневого кольору.

Сьогодні розповім вам про сорт Polar Bear (Білий ведмідь) – надзвичайно ефектний, один із найкращих сортів гортензії волотистої. Він був виведений у Нідерландах Арі Якобусом Брегманом (A. J. Bregman) у 2010 році шляхом схрещування сорту Limelight та великоквіткової форми (f. grandiflora) гортензії волотистої. Polar Bear увібрав кращі декоративні якості своїх батьків, але позбувся їхніх недоліків. Наприклад, у великоквіткової форми гортензії волотистої великі гарні суцвіття, проте тонкі гілки, які, особливо після рясного дощу, під вагою квітів гнуться до землі й навіть обламуються. А у сорту Limelight міцні товсті пагони, цікавий колір квітів, що змінюється протягом сезону, проте суцвіття не дуже великі. Polar Bear має великі суцвіття, які йому дісталися від ф. grandiflora, проте вони не гнуться до землі, а мають товсті прямі пагони, як у сорту Limelight, і подібний колір суцвіть.

Polar Bear – це розлогий, але компактний кущ заввишки 1,5 м і приблизно такої ж ширини. Прямі міцні пагони з великим темно-зеленим опушеним листям закінчуються величезними конусоподібними щільними суцвіттями. Зацвітає вперше у віці 3–4 роки. Суцвіття мають довжину 25–30 см і ширину близько 15 см, але з роками їх розмір збільшується і може сягати довжини 40 см! Вони рівномірно покривають кущ, утворюючи пухнастий капелюшок. У цілому кущ під час цвітіння схожий на дуже урочистий гігантський букет, висаджений у землю. На початку цвітіння квіти мають жовто-зелений колір, пізніше набувають білого забарвлення, ще пізніше – кремового, а з настанням осені стають рожевими. Зацвітає Polar Bear трохи пізніше, ніж більшість сортів гортензії волотистої – у другій половині липня. Цвітіння триває до перших приморозків. Та навіть побиті морозом і засохлі суцвіття мають ефектний вигляд – їх можна залишати на кущах для прикраси зимового саду. До речі, суцвіття гортензії волотистої підходять для створення букетів і є оригінальним матеріалом для ікебани.

У продаж Polar Bear потрапив у 2013 році. Сорт захищений Європейськими правами селекціонерів, його розмноження без письмового дозволу заборонено.

Гортензія волотиста, у тому числі й сорт Polar Bear, – рослина невибаглива, потребує необтяжливих агротехнологічних заходів, які допоможуть зберегти її здоров’я та красу. Вона ростиме й на добре освітлених ділянках, і в напівтіні, проте прямих сонячних променів не витримує. Не любить гортензія і протягів. Їй підійде практично будь-який тип ґрунту з рН близько до 5,5, багатий на гумус, не надто важкий і обов’язково – постійно вологий. Рослина буде вдячна вам за систематичний (2–3 рази на тиждень) полив у спекотні періоди з розрахунку три відра води під дорослий кущ.

Гортензію волотисту можна висаджувати як восени, так і ранньою весною, а посадковий матеріал із горщиків – навіть улітку (в похмурі дні та вечірні години). Саджанці сорту Polar Bear висаджують на відстані не менше ніж 150–170 см один від одного. Адже, якщо кущі ростимуть занадто близько, їм не вистачатиме сонця, повітря, вологи та поживних речовин, а це негативно позначиться на їх зовнішньому вигляді та цвітінні.

Для посадки гортензії викопують простору яму – розміром приблизно 40 х 50 х 50 см. Якщо ж висаджується рослина із закритою кореневою системою, розмір ями повинен щонайменше вдвічі перевищувати параметри грудки землі. Яму готують мінімум за добу до посадки гортензії й заливають у неї три відра води. При близькому заляганні підземних вод на дно кладуть шар дренажу (наприклад, із битої цегли) і воду не заливають. Наступного дня висаджують рослину, простір навколо її кореневої системи ретельно заповнюють сумішшю із торфу та родючого ґрунту (у співвідношенні 1:1) із додаванням суперфосфату, сульфату калію та сечовини; ґрунтосуміш ущільнюють. Кореневу зону посадженої гортензії зверху мульчують хвоєю або подрібненою корою й обов’язково рясно поливають. Мульчування влітку захищає поверхневе коріння рослини від перегріву та пересихання, допомогає затримати вологу біля кореневої зони, а взимку, коли немає снігу, вберігає кореневу систему молодих рослин від морозів. Слід зазначити, що великі кущі гортензії волотистої пересадку переносять не дуже добре – їх турбують лише в тому випадку, якщо місце посадки спочатку було вибрано неправильно. Восени прикореневу зону такої пересадженої рослини необхідно вкрити.

 

Доросла гортензія Білий ведмідь добре витримує навіть сильні (до –25 0С) морози. Проте, поки вона ще не «дорослий ведмідь», а «маленьке ведмежатко», перші два-три роки її необхідно захищати від холоду: мульчувати зону коріння (як ми вже згадували вище) або вкривати гілками хвойних дерев.

Аби гортензія волотиста залишалася здоровою, пишно цвіла та мала великі суцвіття, її щорічно обрізають. Оскільки рослина квітне на однорічних пагонах, обрізування проводять ранньою весною (до того, як бруньки почнуть набухати) у суху ясну погоду. Зазначу, що протягом перших 2–3 років після посадки рослину не обрізають – лише видаляють зламані та дрібні слабкі гілочки. За цей час ви маєте визначитися, якою хочете бачити вашу гортензію: у вигляді куща чи невеликого деревця? Від цього залежатиме спосіб обрізування. Якщо гортензія ростиме у вигляді куща, у першу чергу видаляють слабкі та тонкі гілочки. Потім проріджують кущ, вирізаючи окремі пагони, що ростуть занадто близько до інших. Найсильніші 5–10 пагонів, що залишилися, вкорочують: молоді гілки обрізають на 4–5 бруньок, старші – на 3–4 бруньки. Зрізи замазують садовим варом.

Неперевершений вигляд має гортензія, сформована у вигляді привабливого дерева. Така рослина буде не лише окрасою саду, а й патіо, терас і балконів, якщо її висадити у великий горщик. Проте формування рослини у вигляді дерева потребує більше часу та зусиль. Спочатку вам потрібно вибрати найсильніший пагін, а решту гілочок обрізати. Пагін, що залишився, слід прив’язати до кілочка. Систематично видаляйте всі бокові прирости, що з’являються на штамбі. Коли стовбур гортензії досягне потрібної висоти, верхівка також зрізається, що дозволяє рослині сформувати крону. Візьміть до уваги, що при вирощуванні гортензії в контейнері їй знадобиться частіший полив, ніж тим рослинам, що ростуть у саду. Крім того, рослина у горщику може не пережити нашу зиму, тому її бажано для зимівлі переносити до підвалу.

 Гортензія Polar Bear – справжнє диво в саду. Її невибагливість, стійкість до шкідників та хвороб, неперевершена краса ніжних і одночасно розкішних суцвіть додадуть надзвичайного шарму будь-якому куточку саду. Ця рослина казково виглядатиме як в індивідуальних, так і в групових посадках. Вона чудово поєднується з багатьма рослинами, а особливо добре почувається в композиціях із рододендронами та різними хвойними, оскільки їм потрібен подібний ґрунт. А лишень уявіть, який прекрасний живопліт вийде з гортензії! А ще її висаджують у японських садах, на «англійських» галявинах... 

В оптимальних умовах гортензія волотиста здатна прожити 40 років і навіть більше. Тому, висаджуючи її у своєму саду, ви подаруєте свято неперевершеного цвітіння не тільки своїм дітям, а ще й онукам!

Ірина Соколова, канд. с.-г. наук