Овочеві культури відкритого ґрунту. Ч2

Вплив температури на схожість насіння 

Рослини можна поділити на групи:  теплолюбні та холодостійкі. До теплолюбних належать культури з родини пасльонових (томати, перець, баклажани), гарбузових (огірки, кавуни, дині, кабачки, патисони та гарбузи), квасоля, кукурудза і т. д.  

До холодостійких належать усі види  капусти, цибуля, салат, шпинат, коренеплоди, часник.  

Для проростання насіння теплолюбних рослин мінімальна температура становить 9...16 0С (для насіння кукурудзи — 8...9 0С, квасолі — 10...11 0С,  огірків та гарбузів — 12...13 0С, картоплі та помідорів — 13...15 0С, баклажанів, перцю, динь та кавунів — 16 0С).  Нормальна, тобто оптимальна температура становить 27...30 0С, найвища —  максимальна — 40...44 0С. 

Насіння більшості холодостійких  рослин проростає за мінімальної температури 3...5 0С, оптимальної 17...25 0С  і максимальної 30...35 0С (насіння салату — близько 27 0С). Мінімальна температура проростання бульб картоплі становить 4 0С.  

Освітлення 

Різні вимоги овочевих рослин до інтенсивності освітлення дозволяють  вирощувати їх ущільнено на одній площі. При цьому листки високостеблих,  вимогливих до світла культур повинні  становити верхній ярус, а менш вимогливих — нижній ярус. 

Водний режим ґрунту  

Різні овочеві культури неоднаково реагують на водний режим ґрунту.  До найбільш вимогливих належать усі  види капусти, селера, перець, баклажани, огірки, кабачки, салат, шпинат,  цибуля, редиска, бруква, ріпа, ревінь, петрушка, часник, спаржа; до менш вимогливих — картопля, помідори, кукурудза, гарбузи, буряки, морква, квасоля; до найменш вимогливих — кавуни та дині.  

Найбільше води рослини витрачають під час буйного розростання надземної маси. Тому саме в цей період  їх треба поливати. Крім того, розсаду  поливають при садінні у ґрунт. Розсада, вийнята для пересаджування,  та ще й без прикореневої грудки землі, втрачає значну кількість мичкуватого коріння. Уціліла ж його частина  неспроможна забезпечити рослини  водою. Поливання ж при висаджуванні вирівнює невідповідність у надходженні до рослини води і її витрачанні.  Крім того, внаслідок поливання створюється більш повний контакт кореневої  системи із ґрунтом і тим прискорюється приживання розсади. 

Поживні речовини ґрунту 

Кількість і якість поживних речовин ґрунту впливають на загальний розвиток рослин та на якість овочевої продукції. Надмірна кількість доступних рослинам  азоту і кальцію підсилює розвиток листків і затримує утворення плодів.  

На кореневе живлення впливає і реакція ґрунтового розчину. Всі овочеві  рослини задовільно ростуть при його  нейтральній реакції. Наприклад, цибуля, салат, огірки, горох, морква і буряки  негативно реагують на кислу реакцію і добре розвиваються при слаболужній. Ревінь добре витримує кислу реакцію.  Картопля краще переносить кислу реакцію, ніж лужну. Помідори добре реагують  при кислій і лужній реакції.  

Для свого розвитку овочеві культури потребують значного запасу вологи  і поживних речовин у ґрунті в доступній  формі, тому під них треба відводити найродючіші ґрунти, забезпечені вологою.  

Родючість ґрунту можна підвищувати запровадженням правильних сівозмін,  застосуванням високої агротехніки і правильної системи підживлення. Особливу  увагу треба звернути на внесення органічних добрив як засобу поліпшення пухкості, теплоємності, вологоємності, підвищення мікробіологічної діяльності та  збільшення поживних речовин у ґрунті. 

Нестачу поживних речовин у ґрунті  можна визначити візуально, спостерігаючи за ростом рослин, забарвленням  і формою листків, розвитком пластинок тощо. При нестачі азоту сповільнюється  ріст рослин, листки стають світло-зеленими, а потім жовтіють. Часто змінюється і забарвлення стебла. При значній  нестачі азоту вся рослина може стати золотисто-жовтою і побуріти.  

У капусти, починаючи з нижнього ярусу, забарвлення листків змінюється від зеленого до жовто-зеленого  і стає рожевим та пурпурним. У помідорів жилки листків стають фіолетово-червонуватими, стебла — тонкими,  твердими і волокнистими, з таким забарвленням, як і листки. Ріст і цвітіння  затримуються, бутони осипаються, плоди утворюються дрібні.  

В огірків нижні листки блідо-зелені, зелено-жовті, огудина тонка, дерев’яниста, волокниста. Затримується цвітіння і зав’язування плодів.  

У редиски нестача азоту спричинює повільне наростання листків, вони  стають дрібними і поступово жовтіють,  черешки тонкі. Затримується формування коренеплодів.  

У цибулі листки наростають повільно, стають короткими, товстими, твердими і світло-зеленими.  

При нестачі фосфору сповільнюються ріст, цвітіння, зав’язування продуктивних органів і достигання врожаю  овочевих культур. Стебла стають тонкими, дерев’янистими, листки часто мають  темніше забарвлення.  

У капусти листки стають дрібними, темно-зеленими з переходом до  фіолетового кольору. Це спочатку помітно на жилках, а потім на поверхні  листків, починаючи з верхівок. Часто на нижньому боці листка з’являється  пурпурний відтінок, пігментація найбільш виражена вздовж жилок.  

У помідорів листочки загортаються вгору, при тривалому голодуванні —  вниз. Жилки, а потім нижні боки листків стають червоно-фіолетовими.  

У редиски на нижньому боці листків теж з’являється червоно-фіолетове  забарвлення. 

У цибулі в’януть і засихають кінці старих листків, з’являється крапчастість  і чергування зеленого, жовтого та бурого кольорів.  

У разі нестачі калію сповільнюється ріст рослин. Вони, як правило, стають  низькорослими та кволими. 

При нестачі кальцію сповільнюється ріст рослин, бруньки й черешки листків  мають світле забарвлення і часто неправильну форму. Міжвузля вкорочені,  на кінцях пагонів утворюються розетки листків, спостерігається карликовість рослин. 

Нестача магнію спричинює хлороз нижніх листків. 

Засвоєння поживних речовин протягом вегетації неоднакове. При  появі сходів, коли у рослин іще слабо розвинена коренева система, винос поживних речовин незначний,  але і в цей період вони дуже чутливі на нестачу їх у ґрунті. У рослин погано наростає вегетативна маса, листя їх блідо-зелене і швидко засихає.  Такі посіви низьковрожайні. Щоб поліпшити живлення рослин у молодому  віці, мінеральні добрива вносять у рядки. 

На початку росту коренева система молодих рослин краще засвоює азот, гірше — фосфор і калій. При тривалому  охолодженні ґрунту і повітря погіршується засвоєння фосфору.  

Найбільшу кількість поживних  речовин у ґрунті, зокрема азоту, рослини виносять у період максимального приросту надземної маси (пагонів, листя, органів плодоношення). У період формування продуктивних  органів підвищується вимогливість рослин до вмісту у ґрунті фосфору і калію.  

Дози і співвідношення мінеральних добрив під окремі культури залежать від вмісту поживних речовин у ґрунті та попередників. 

Деревного попелу дають одну  склянку на відро води. Відра ж вистачить на 20 рослин розсадних культур і на  10–20 погонних метрів культур, посіяних насінням. Сухе підживлення проводять тільки в сирий ґрунт або після опадів.  

Рослинного попелу вносять 3 кг, деревного — 7 кг на 10 м2  . Можна використати також попіл від торф’яних брикетів  (1 л на 1 м2 ). Цей попіл містить фосфор, калій і багато вапна.  

Добрива вносять під основний обробіток ґрунту перед висіванням насіння або розсади, в рядки під час сівби  та в період вегетації (підживлення). 

Підготувала Мар’яна Ціпух-Гузьо, м.Івано-Франківськ