Сучасна технологія вирощування картоплі

Світловий режим для картоплі 

Картопля — світлолюбна рослина. При нестачі світла (затіненні) рослини  витягуються, інтенсивність їх забарвлення слабшає, бульби формуються дрібними, врожайність знижується. Тому для  нормального фотосинтезу важлива правильна густота посадки картоплі. Для  ранніх сортів при середній родючості  ґрунтів на сотку висаджують 600 рослин, а пізніх — 500–550.  

При напрямку рядів із північного  заходу на південний схід рослини рівномірно просвітлюються протягом дня,  в результаті їхня врожайність на 10–15%, а крохмалистість — на 1–2% вищі, ніж при іншому напрямку рядів.  

Оптимальними для хорошого розвитку бадилля є довгі теплі дні з помірною сонячною погодою; для утворення  бульб — короткі дні з помірною температурою.  

Бульби, що лежать на поверхні ґрунту або викопані з землі й залишені на  світлі, через кілька днів зеленіють, у них  утворюється хлорофіл і отруйна речовина — соланін. Вміст соланіну в бульбах  збільшується до 30–40 мг на 100 г буль- би, замість 2–10 мг у звичайній картоплі.  Для насіннєвих бульб озеленення корис- не, оскільки соланін є одним із чинників імунітету рослини. Озеленені бульби  надійно захищені від хвороб і гризунів  під час зберігання, оскільки через соланін вони набувають неприємного гірко- терпкого смаку і стають отруйними.  

Найкращі попередники для картоплі  

Вважається, що для картоплі найкращими попередниками є зернові культури та трави. Загалом, вони сприяють  формуванню гарної структури ґрунту і не провокують розвитку картопляних шкідників та хвороб. Цукровий буряк є  гіршим попередником, оскільки він зменшує врожай картоплі майже на 10%. Багаторічні трави та цілина як попередники  можуть нести деяку небезпеку. Водночас  існує значний ризик ураження картоплі дротяником чи паршею звичайною.  

За наявності у ґрунті збудника стеблової нематоди, як попередники рекомендуються вико-вівсяна суміш, озимі  зернові, а для насіннєвих насаджень —  чорний пар. У боротьбі з паршею звичайною картоплю доцільно висаджувати після озимого жита, люпину, зернобобових  культур, а також після сидератів (люпин, озиме жито, олійна редька, ріпак та ін.). 

Недоцільно висаджувати картоплю  після гречки, кукурудзи, конюшини, овочевих культур, оскільки вони сприяють  накопиченню в ґрунті стеблової нематоди. Слід уникати таких попередників, як  буряк, морква і капуста — вони посилюють ураження бульб паршею звичайною  і ризоктоніозом.  

Для зниження чисельності та шкідливості золотистої картопляної нематоди  доцільно вирощування нематодостійких  сортів у спеціальних сівозмінах із додаванням у них багаторічних злакових  і бобових трав, зернобобових культур.  

Найбільшу фунгіцидну дію на збудників різних хвороб мають ріпак, олійна  редька, люпин і горох. Вони знижують  кількість збудників парші звичайної, ризоктоніозу та гнилей.  

Добрива для картоплі 

Картопля належить до культур,  які мають неглибоку і не сильно розвинену кореневу систему, що обмежує її  здатність поглинати поживні речовини. Тому вона повинна бути забезпечена  достатньою кількістю легко засвоюва- них поживних речовин. При визначенні  поняття «необхідна кількість» потрібно враховувати ряд факторів: тип ґрунту, його родючість, призначення картоплі, яка буде вирощуватися — насіннєва чи продовольча.  

Органічні добрива. Ефект можливий лише при якісному розподілі добрива на полі. При проведенні аналізу ґрунту на  вміст азоту навесні можна не враховувати процес повільного звільнення азоту  з органічних добрив, якщо вони внесені в попередньому році. Добрива будуть повністю перероблені.  

Насіннєва картопля: органічні добрива не рекомендується вносити під насіннєву картоплю, тому що вивільнення  азоту йде повільно — азот звільняється  в період бульбоутворення і в період дозрівання. Дозрівання сповільнюється  і підвищується ймовірність зараження вірусною інфекцією. Велика кількість азоту  сприяє появі нових молодих листків, які пошкоджуються попелицею й отримують вірусне перезараження. 

Столова картопля: при вирощуванні  ранньої столової картоплі (збирання вро- жаю приблизно в першій — третій декаді  липня) на ґрунтах із вмістом органічних  речовин вище 2,5–3% застосування органічних добрив не рекомендується.  

Азотні добрива. Азот є важливим елементом живлення картоплі. Його нестача веде до зниження врожаю; при надлишку азоту врожай також  може бути гіршим, ніж при оптимальній кількості.  

Враховуючи попередника та родючість ґрунту, внесення 1–1,1 кг/сотка чистого азоту буде достатньо під  насіннєву і ранню столову картоплю.  Азот вноситься у формі азотно-фосфорних добрив (з низьким вмістом  хлору), вапняно-аміачної або кальцієвої селітри.  

Під продовольчу картоплю, залежно від попередника і сорту, норми внесення коливаються від 1,2 до  1,7 кг/га азоту. Якщо не проводиться аналіз ґрунту, то ця норма може бути вихідною при визначенні доз добрива. Після вологої зими добрива вноситься більше, після сухої — менше. 

Азотні добрива розкидаються за  кілька тижнів до посадки, потім проводиться передпосадковий обробіток ґрунту. Азот дуже рухливий у ґрунті, тому  внесення в цей час зменшує можливість його вимивання.  

Фосфорні добрива. Фосфор необхідний рослині для утворення білків та  інших органічних сполук. Він відіграє важливу роль у таких процесах, як дихання, асиміляція і транспорт у рослині  вуглеводів, також має велике значення  для розвитку кореневої системи і визрівання рослини.  

Фосфор дифузійно вбирається корінням, він повинен міститися близько  до коренів, у розчиненій формі. У сухому ґрунті вбирання не відбувається.  Тому фосфорні добрива бажано завж- ди розкидати навесні, до обробітку  ґрунту. Фосфорні добрива в простій формі можуть бути розкидані восени по зораному полю після легких нічних заморозків. 

Фосфор є у складі суперфосфату, подвійного суперфосфату й фосфату амонію, розчинний у воді. Розчинному у воді фосфору надається перевага, якщо  підживлення фосфором проводиться незадовго до посіву або посадки.  

Картопля дуже добре відгукується на щедре підживлення фосфором.  Щоб рослини не відчували його нестачі  (особ ливо в посушливі роки), під насіннєву картоплю рекомендується вносити  1,6–1,8 кг/сотка Р2 05 , під продовольчу  картоплю — 1,3–1,5 кг/сотка. У цих рекомендаціях враховано норму фосфору  і для зернових культур, які, можливо, будуть вирощуватися після картоплі.  Картопля отримує подвійну дозу фосфору, а зернові — тільки азот.  

При нестачі фосфору сповільнюється ріст рослин і вони набувають блідо- зеленого забарвлення. Якщо це відбувається на початку розвитку рослини,  то це веде до зниження врожаю. Тому оптимальним є внесення розчинних  у воді фосфорних добрив навесні, за кілька тижнів до посадки. У картоплі збільшується врожайність і поліпшується якість.  

Якщо підживлення проводиться  восени — наприклад, вноситься супер- фосфат або гній,— то навесні необхідно додатково внести 0,5 кг/сотка Р2  05 , як під насіннєву, так і під продовольчу картоплю, щоб прискорити початковий ріст. При внесенні навесні під насіннєву картоплю нітроамофоски (23% N — 23% Р2 05) рекомендується додатково внести 0,5 кг/сотка Р2 05 , особливо на ґрунтах із  низьким вмістом фосфору. 

Калійні добрива. Калій відіграє важливу роль в утворенні й транспорті  вуглеводів у рослині. Він сприяє вби- ранню корінням вологи, уповільнює  випаровування вологи листками. Ка- лій регулює водний обмін у рослині та  зміцнює її стійкість до захворювань.  При нестачі калію спостерігається темно-зелене забарвлення листя, поглиблення жилок, з’являються бронзові плями, спочатку по краях, потім по всьому  листу. Далі листки засихають, отримуючи буре забарвлення.  

Під насіннєву картоплю рекомендується вносити на 0,2 кг/сотка доб- рив К2  О більше, ніж під продовольчу. Підвищується посухостійкість, що  особливо важливо при короткому вегетаційному періоді, за який бульби  повинні досягнути потрібного розміру. Знижується ймовірність механічного пошкодження бульб при сортуванні  взимку. Підвищення стійкості продовольчої картоплі до посиніння можна вирішити за допомогою калійних  добрив, їх норму внесення збільшують. Практично це означає, що при  добрій забезпеченості ґрунту калієм під продовольчу картоплю вноситься 3 кг/сотка, а під насіннєву — 2,5. 

Калій у складі всіх калійних добрив повністю розчинний у воді. Для росту тканин рослині необхідно багато води.  Разом з водою рослина вбирає розчинені в ній поживні елементи, калій і азот.  На відміну від них, фосфор вбирається рослиною дифузійно.  

Хлор чинить негативний вплив на  врожайність і вміст сухої речовини в картоплі. Тому під картоплю рекомендується вносити калійні добрива з малим  вмістом хлору, а при весняному внесенні — безхлорні добрива. При надлишку  хлору знижується врожайність, листки набувають світло-зеленого забарвлення, їхні краї закручуються вгору.  

Негативний вплив хлору зменшується, якщо хлорвмісні калійні добрива роз- кидати восени — велика частина хлору  вимиється. На ґрунтах, де мулиста фракція <15%, можливо вимивання калію при  осінньому внесенні. У таких випадках необхідно навесні використовувати більш  дорогі калійні добрива — калімагнезію або сірчанокислий калій. 

Система підживлення картоплі 

Розробка системи підживлення здійснюється з урахуванням об’ємів майбутнього врожаю, спираючись на  результати агрохімічного аналізу грунтів. Найпоширенішим органічним добривом є гній, який рекомендується застосовувати восени під оранку. При  цьому варто пам’ятати, що чим раніше органічні добрива зароблені в ґрунт,  тим швидше і повніше будуть використані поживні речовини для весняно-літнього росту і формування бульб.  Як органічні добрива ефективно також застосовувати сидерати — люпин, ріпак, жито озиме, до яких восени додають повну рекомендовану норму фосфору й калію, а до ріпаку й озимого жита — 1/3 норми азоту.  

Фосфорні та калійні добрива вносять восени під оранку, азотні — під  весняну культивацію. Надмірні норми  азоту можуть призвести до нагромадження нітратів у бульбах. Щоб цього  не допустити, краще використовувати добрива, які містять амонійну форму  азоту, наприклад карбамід. Під картоплю рекомендовано вносити також  азотні добрива у вигляді кальцієвої або калійної селітри.  

Варто пам’ятати, що внесення кожного 1 кг/сотку аміачної селітри продовжує період вегетації на 5–7 днів, а кожні  100 кг/сотку гною — на 1 день. Такі особливості необхідно враховувати при вирощуванні ранньостиглих сортів. 

 Олексій Орлов, кандидат с.-г. наук