Калинові секрети

Весною, коли моя калина квітує, і восени, коли вона в кетягах ягід, усі,  хто бачать її, запитують у мене: «Що то за сорт і де його придбати?» Відразу кажу— ​моя калина звичайна, яка росте в лугах, біля водоймищ по всій Україні. Отож і відкопала я невеликий паросток в одному з лугів на Київщині. Але, як співається у народній пісні: «А калина— ​не верба», щоб вона радувала вас і квітом, і кетягом, їй потрібні ваша опіка й любов. Поділюся деякими своїми секретами щодо посадки, вирощування та догляду за цією сакральною для нашої країни рослиною. 

Найперше, що потрібно знати при посадці калини,— ​це її вимоги до вологи. Отже, місце посадки має бути там, де її достатньо— ​біля водойми, колодязя чи свердловини. Щодня, набираючи воду, ви можете хоч піввідра хлюпнути під калину.  Якщо ж вона висаджена на дачі, то ви матимете змогу гарно полити кущ у вихідні.  

Крім того, калина не любить затін- ку, їй потрібне відкрите, сонячне місце.  І хоча рослина невибаглива щодо ґрун- тів, усе ж таки їй більше підходить не- глинистий, легкий чорнозем. Якщо у вас  піщаний ґрунт, то при посадці лунка має бути достатньою, щоб на дно покласти трохи суглинку і досипати чорнозему. Під свою калину при посадці я додала відро компостного ґрунту, змішаного зі  склянкою золи. В подальшому, коли від- росли кілька пагонів, вирізала всі слабші,  залишивши три найкращі. На третій рік моя калина вже й зацвіла.  

Особливих «вивертів» при догляді за калиною нема, але деякі нюанси  слід знати: наприклад, видалення всіх паростків, що відростають. Це потрібно  робити впродовж усієї вегетації (постійними зостаються три найперші залишені).  Ранньої весни, коли ще не зовсім зійшов  сніг, під усі ягідники й під калину теж сиплю нітроамофоску з розрахунку 30 г/м2  . Коли розтає весь сніг і можна ходити по грядках, обробляю бордоською сумішшю. Подальший догляд— ​видалення бур’янів.    

Пам’ятайте, що корені калини розташовані близько до поверхні ґрунту, тож  потрібно розпушувати його обережно, щоб не пошкодити, адже це викликає інтенсивне відростання паростків і може  сповільнити ріст. Щойно почнуть розвиватися листочки, уважно огляньте весь  кущ— ​калину полюбляє попелиця (особливо, коли формуються суцвіття), тож  я обробляю рослину Актеліком. 

Коли калина цвіте, може з’явитися такий шкідник, як жук оленка. Якщо ви  проґавите і не обробите кущ інсектицидом повторно (можна знову Актеліком)—  залишитеся без ягід. У подальшому їй потрібен лише полив. Хвороб на своїй калині я не помічала.  

Достигають ягоди калини в кінці вересня— ​на початку жовтня. Зібрані в цей  час, вони мають найбільше корисних властивостей. Найсмачнішими ж ягоди  калини (втрачаючи частину гіркоти) стають після перших приморозків.  

Помітила, що при збиранні ягід садівники зрізають кожен кетяг окремо, я ж  зрізаю той край гілки, на якій і визріли кетяги. При такому обрізуванні на гілці залишаються річні прирости без ягід. Саме вони і зацвітуть наступної весни й дадуть великі кетяги та ягоди. Крім того,  при такому обрізуванні калина не виростає «до неба», за нею зручно доглядати.  

Моїй калині вже сім років, у неї три товсті розгалужені стовбури. Коли облітає останнє листя, роблю побілку стовбурів  плодових дерев, а заразом білю і калину. А ще кожної осені підсипаю під неї  склянку-другу попелу. 

От і всі мої секрети. Хочу додати: зрізаючи кетяги, залиште на кущі трохи  і для пташок. А ще вони просто зачаровують зір зимою, коли стоять засніжені.  

Використати ягоди калини можна  по-різному (при застудних захворюваннях, коли хворе горло і «ломить» усе  тіло), але найкраще зробити так: обірвіть ягоди з кетягів, вимийте їх, обсушіть рушничком і засипте у скляну посудину стільки, щоб тоді, коли ви їх помнете дерев’яним товкачиком, ємність була заповнена наполовину. Тепер додайте стільки ж меду, розмішайте та залиште  на тиждень у темному місці — ​от ліки  й готові. На склянку гарячої (не окропу!) води додайте повну столову ложку  і пийте три-чотири рази на день, з’їдаючи (обов’язково!) всі зернятка.  

Листя ж калини, висушене без сонця і подрібнене, можна додавати до чаїв  при вугрових висипах, а також умываться настоями листя та дрібних гілочок.  

Хочу додати, що розмножити кали- ну просто. Про паростки від куща вже  сказала, а ще можна прикопати невелику гілочку недалеко від куща та закріпити дерев’яною шпилькою. Зробивши так весною, восени вже матимете саджанець.  

А ось мій досвід (випадковий) розмноження живцем однорічного приросту. Якось  восени, висаджуючи тюльпани, відламала  гілочку з калини і увіткнула її поруч із цибулинами, аби знати, де висаджено. Весною  не викинула гілочку, а восени виявилося, що вона з корінням! Подарувала свасі. 

Калину можна виростити і з насіння (хоча чекати ягід доведеться років п’ять). Восени вийміть із ягід зернятка, вимийте від соку, висадіть у горщик і прикопайте його. Весною матимете сходи і можна восени їх висадити у шкілку.  

А ще калина— ​наш національний символ, оберіг країни, родини, молодих жінок  та дівчат. Здавна жодне весілля не обходилось без калини, нею прикрашали коровай  перед нареченими на столі— ​це оберіг від  пристріту та наврочень молодій сім’ї. Калину садили козакам на могили, аби їхні душі  мали спокій та відчували любов тих, хто за ними сумує, хто не дочекався їх із походу. 

Молоді жінки та дівчата робили зі ще недозрілих, але вже червоних ягід намиста, аби їх любили й не зраджували кохані. Отака-то наша калина. Посадіть її й ви, аби мати оберіг свого двору, дому, своєї родини. 

З повагою, Ганна Копач, м. Київ