Підвищуємо врожайність: сучасні технології вирощування картоплі

15 березня 2023

Сучасна технологія вирощування картоплі

Картопля (Solanum tuberosum) – це однорічна трав’яниста рослина до 100 см заввишки, яка формує бульби, настільки багаті крохмалем, що вона є четвертою за важливістю продовольчою культурою у світі після кукурудзи, пшениці та рису.

Вимоги картоплі до ґрунтів

Картопля може успішно рости й давати гарні врожаї на будь-яких ґрунтах із хорошою повітро- й вологопроникністю, крім занадто кислих або занадто лужних. Погано картопля витримує важкі перезволожені ґрунти та ґрунти солонцюваті. За гранулометричним складом найбільш придатні під картоплю супіски, легкі та середні суглинки (дерново-підзолисті, сірі та темно-сірі лісові ґрунти, чорноземи типові), які легко розпушуються, досить гарно насичуються повітрям, швидко прогріваються навесні.

Щільні ґрунти з поганою повітропроникністю негативно впливають на якість бульб. Дефіцит повітря у ґрунті перешкоджає нормальному розвитку підземної частини рослини, призводить до деформації бульб. Застійна волога, що є у ґрунті, сприяє поширенню бактеріальних і грибних захворювань картоплі.

Вимоги картоплі до вологи

Картопля ставить високі вимоги до вологості ґрунту та повітря. Вона також дуже чутлива до різких змін температури та вологості. Існує два критичних періоди споживання вологи (коли дефіцит вологи викликає незворотні процеси в розвитку рослин):

ріст столонів та утворення бульб;
активне наростання бульб.

Перший критичний період збігається з фазою бутонізації й триває до початку цвітіння. Нестача вологи в цей час зовні по рослині мало помітна, але призводить до того, що органічні речовини, які утворюються в листках, практично не переходять у бульби й використовуються на ріст бадилля. Посуха на початку бульбоутворення призводить до зменшення кількості бульб і до затримки їх формування. Врожай через це знижується майже вдвічі.

Другий критичний період починається з кінця фази цвітіння і триває до початку відмирання бадилля. У цей час потреба рослин картоплі у воді дещо менша, ніж у перший критичний період. Дефіцит вологи під час або відразу після утворення бульб уповільнює їхній ріст і підсилює ураження звичайною паршею.

Якщо у ґрунті недостатньо вологи, то формування нових бруньок на бульбах призупиняється. Таким чином, знижуються продуктивні якості насіннєвої картоплі.

Для виробництва 5 ц бульб/сотки необхідно приблизно 30 т води (300–400 мм опадів). Як при нестачі вологи, так і при перезволоженні ґрунту сповільнюється утворення та зростання бульб. Для проростання картоплі достатньо вологи з материнської бульби. У цій фазі картопля не залежить від ґрунтової вологи й потребує тільки тепла та кисню. Тому суха весна зі швидким прогріванням ґрунту й можливість ранньої посадки для картоплі є сприятливими чинниками. Сухий ґрунт швидше прогрівається, краще провітрюється, сприяє зростанню коренів і появі сходів через 20–25 днів. Надмірно висока температура пересушених ґрунтів, навпаки, негативно впливає на сходи.

Занадто прохолодна та волога погода уповільнює проростання і сходи, сприяє підвищенню чутливості картоплі до збудників ризоктонії, чорної ніжки та іншої гнилі. Бульбоутворення збігається з початком цвітіння. У цей час тепла погода позитивно впливає на кількість столонів і відповідно бульб. Потім до кінця цвітіння необхідне достатнє забезпечення вологою. Тривалі температури понад 20 ⁰С у період росту та недостатнє забезпечення вологою знижують урожайність і прискорюють фізіологічне старіння дочірніх бульб, викликають аномалії у проростків, чим погіршується придатність бульб до використання як насіннєвого матеріалу. Наприкінці росту та розвитку потреба картоплі у воді знову знижується.

Нерівномірні опади також негативно позначаються на картоплі. Коли ріст бульб затримується протягом кількох днів, вони ніби «застигають». Після відновлення нормального водного режиму ріст бульб поновлюється, призводячи до утворення бульб із неправильною формою (грушоподібні, гантелеподібні та інші) та діткування. Тривала посуха в період раннього бульбоутворення призводить до виснаження запасів крохмалю в базальному кінці бульби. Через руйнування крохмалю та накопичення редукуючих цукрів столонна частина бульби стає напівпрозорою й сильно темніє під час варіння. Більш того, швидкий ріст бульб, який починається після закінчення посухи, може призвести до утворення ростових тріщин на бульбах і порожнеч усередині.

Існує загальноприйнята думка, що сорти картоплі відрізняються один від одного за сприйнятливістю до посухи. Водночас усі без винятку сорти значною мірою схильні до негативного впливу нестачі вологи.

Високий вміст вологи в цей час іще сприяє приросту бульб, але вони формуються з низьким вмістом сухої речовини, мають слабку шкірку та пов’язані з цим низьку якість і погану лежкість. Крім того, тривале перезволоження може спричинити задуху бульб та їх подальше загнивання.

Залежно від групи стиглості, різні сорти картоплі вимагають максимуму вологи в різний час. Так, для ранньої картоплі з коротким періодом вегетації потреба в максимумі вологи триває із середини травня до кінця червня, у середньоранніх сортів цей термін – із червня до липня, а в більш пізніх – із липня й до першої половини вересня. Тому ризик під час вирощування картоплі частково можна зменшити, використовуючи сорти різних груп стиглості.

Температура повітря та ґрунту

Вимоги картоплі до температури повітря і ґрунту в різні фази розвитку рослин неоднакові. Інтенсивне проростання бульб починається за температури ґрунту 7…8 ⁰С на глибині садіння (6–12 см). Чим вища температура ґрунту, тим швидше з’являються сходи. Так, якщо бульби висадити в помірно вологий ґрунт за температури 11…12 ⁰С, то сходи з’являться на 23-й день, при 14…15 ⁰С – на 17-й і при 18…25 ⁰С – на 12-й день.

Найкраще картопля себе почуває при середньодобовій температурі повітря на рівні 10…15 ⁰С з порівняно низькою нічною температурою. До появи сходів більший вплив на рослини чинять нічні температури, після їх появи – денні.

Бульби картоплі досить холодостійкі та після періоду спокою починають проростати вже при 3…5 ⁰С, але повільно. Однак, щоб уникнути розвитку захворювань бульб, їх пророщують за температури повітря 12…15 ⁰С. Підвищення температури до 25 ⁰С уповільнює ріст бульб, а при 30 ⁰С і більше він зовсім припиняється.

Надземна вегетативна маса картоплі менш холодостійка, ніж бульби. Для неї найбільш сприятливою температурою повітря є 17…21 ⁰С. Мінусова температура згубна для бадилля картоплі. Пошкодження відбувається вже при –1,5…2 ⁰С, а заморозки до –3…4 ⁰С знищують бадилля на 60-100 %, знижуючи врожай бульб на 25–65 % залежно від фази розвитку рослин. Ранні осінні заморозки теж можуть негативно позначитися на врожаї: якщо бульби не встигли визріти, то погіршуються їхні якість і лежкість.

Температура ґрунту впливає на засвоєння поживних речовин. Найбільш сприятливі умови для кореневого живлення складаються за температури ґрунту 18 ⁰С. При тривалому дефіциті вологи й високій температурі внесення добрив навіть може дати негативний ефект і стати причиною зниження врожаю. Ці фактори потрібно враховувати, вирішуючи питання про доцільність підживлення картоплі.

Картопля починає ріст, коли температура ґрунту досягає 8 ⁰С, а висаджена пророслими бульбами при 4…6 ⁰С. У фазі росту та утворення бульб оптимальною середньодобовою температурою ґрунту є 17 ⁰С (денна 20 ⁰С і нічна 12…14 ⁰С) при 50 % повної польової вологоємності (ППВ). Ріст і розвиток рослин картоплі стримується, якщо температура підвищується до 29…30 ⁰С. Бульби при цьому не утворюються або стають м’якими, їхній м’якуш чорніє від викликаних спекою некрозів і при їх проростанні виникають ниткоподібні паростки.

Повітряний режим

Картопля більше від інших культур потребує достатньої кількості повітря у ґрунті. Нею поглинається велика кількість кисню з ґрунтового повітря при диханні материнської бульби, коріння, столонів і бульб, що утворилися. Щоб кисню у ґрунті було достатньо, потрібно створювати умови для газообміну між ґрунтовим і атмосферним повітрям, тобто правильно розпушувати ґрунт.

За надмірної вологості ґрунту коріння та бульби відчувають нестачу повітря. Це призводить до формування дрібних бульб, зниження вмісту сухої речовини в них і погіршення смаку, а також сприяє розвитку потемніння м’якушу під час зберігання. Тривале перезволоження ґрунту, особливо наприкінці вегетації, коли бадилля в’яне, може викликати задуху бульб. Сигналом кисневого голодування служить розростання продихів на поверхні бульб. Вони стають пухкими й білими, добре помітними. Якщо в цей час не розпушити ґрунт або не викопати бульби, то вони почнуть загнивати.

Світловий режим для картоплі

Картопля – світлолюбна рослина. При нестачі світла (затіненні) рослини витягуються, інтенсивність їх забарвлення слабшає, бульби формуються дрібними, врожайність знижується. Тому для нормального фотосинтезу важлива правильна густота посадки картоплі. Для ранніх сортів при середній родючості ґрунтів на сотку висаджують 600 рослин, а пізніх – 500–550.

При напрямку рядів із північного заходу на південний схід рослини рівномірно просвітлюються протягом дня, в результаті їхня врожайність на 10–15 %, а крохмалистість – на 1–2 % вищі, ніж при іншому напрямку рядів.

Оптимальними для хорошого розвитку бадилля є довгі теплі дні з помірною сонячною погодою; для утворення бульб – короткі дні з помірною температурою.

Бульби, що лежать на поверхні ґрунту або викопані з землі й залишені на світлі, через кілька днів зеленіють, у них утворюється хлорофіл і отруйна речовина – соланін. Вміст соланіну в бульбах збільшується до 30–40 мг на 100 г бульби, замість 2–10 мг у звичайній картоплі. Для насіннєвих бульб озеленення корисне, оскільки соланін є одним із чинників імунітету рослини. Озеленені бульби надійно захищені від хвороб і гризунів під час зберігання, оскільки з-за соланіну вони набувають неприємного гірко-терпкого смаку і стають отруйними.

Найкращі попередники для картоплі

Вважається, що для картоплі найкращими попередниками є зернові культури та трави. Загалом, вони сприяють формуванню гарної структури ґрунту і не провокують розвитку картопляних шкідників та хвороб. Цукровий буряк є гіршим попередником, оскільки він зменшує врожай картоплі майже на 10 %. Багаторічні трави та цілина як попередники можуть нести деяку небезпеку. При цьому існує значний ризик ураження картоплі дротяником чи паршею звичайною.

За наявності у ґрунті збудника стеблової нематоди, як попередники рекомендуються вико-вівсяна суміш, озимі зернові, а для насіннєвих насаджень – чорний пар. У боротьбі з паршею звичайною картоплю доцільно висаджувати після озимого жита, люпину, зернобобових культур, а також після сидератів (люпин, озиме жито, олійна редька, ріпак та ін.).

Недоцільно висаджувати картоплю після гречки, кукурудзи, конюшини, овочевих культур, оскільки вони сприяють накопиченню в ґрунті стеблової нематоди. Слід уникати таких попередників, як буряк, морква і капуста – вони посилюють ураження бульб паршею звичайною і ризоктоніозом.

Для зниження чисельності та шкідливості золотистої картопляної нематоди доцільно вирощування нематодостійких сортів у спеціальних сівозмінах із додаванням у них багаторічних злакових і бобових трав, зернобобових культур.

Найбільшу фунгіцидну дію на збудників різних хвороб мають ріпак, олійна редька, люпин і горох. Вони знижують кількість збудників парші звичайної, ризоктоніозу та гнилей.

Добрива для картоплі

Картопля належить до культур, які мають неглибоку і не сильно розвинену кореневу систему, що обмежує її здатність поглинати поживні речовини. Тому вона повинна бути забезпечена достатньою кількістю легко засвоюваних поживних речовин. При визначенні поняття «необхідна кількість» потрібно враховувати ряд факторів: тип ґрунту, його родючість, призначення картоплі, яка буде вирощуватися – насіннєва чи продовольча.

Органічні добрива. Ефект можливий лише при якісному розподілі добрива на полі. При проведенні аналізу ґрунту на вміст азоту навесні можна не враховувати процес повільного звільнення азоту з органічних добрив, якщо вони внесені в попередньому році. Добрива будуть повністю перероблені.

Насіннєва картопля: органічні добрива не рекомендується вносити під насіннєву картоплю, тому що вивільнення азоту йде повільно – азот звільняється в період бульбоутворення і в період дозрівання. Дозрівання сповільнюється і підвищується ймовірність зараження вірусною інфекцією. Велика кількість азоту сприяє появі нових молодих листків, які пошкоджуються попелицею й отримують вірусне перезараження.

Столова картопля: при вирощуванні ранньої столової картоплі (збирання врожаю приблизно в першій – третій декаді липня) на ґрунтах із вмістом органічних речовин вище 2,5–3 % застосування органічних добрив не рекомендується.

Азотні добрива

Азот є важливим елементом живлення картоплі. Його нестача веде до зниження врожаю; при надлишку азоту врожай також може бути гіршим, ніж при оптимальній кількості.

Враховуючи попередника та родючість ґрунту, внесення 1–1,1 кг/сотка чистого азоту буде достатньо під насіннєву і ранню столову картоплю. Азот вноситься у формі азотно-фосфорних добрив (з низьким вмістом хлору), вапняно-аміачної або кальцієвої селітри.

Під продовольчу картоплю, залежно від попередника і сорту, норми внесення коливаються від 1,2 до 1,7 кг/га азоту. Якщо не проводиться аналіз ґрунту, то ця норма може бути вихідною при визначенні доз добрива. Після вологої зими добрива вноситься більше, після сухої – менше.

Азотні добрива розкидаються за кілька тижнів до посадки, потім проводиться передпосадковий обробіток ґрунту. Азот дуже рухливий у ґрунті, тому внесення в цей час зменшує можливість його вимивання.

Фосфорні добрива

Фосфор необхідний рослині для утворення білків та інших органічних сполук. Він відіграє важливу роль у таких процесах, як дихання, асиміляція і транспорт у рослині вуглеводів, також має велике значення для розвитку кореневої системи і визрівання рослини.

Фосфор дифузійно вбирається корінням, він повинен міститися близько до коренів, у розчиненій формі. У сухому ґрунті вбирання не відбувається. Тому фосфорні добрива бажано завжди розкидати навесні, до обробітку ґрунту. Фосфорні добрива в простій формі можуть бути розкидані восени по зораному полю після легких нічних заморозків.

Фосфор є у складі суперфосфату, подвійного суперфосфату й фосфату амонію, розчинний у воді. Розчинному у воді фосфору надається перевага, якщо підживлення фосфором проводиться незадовго до посіву або посадки.

Картопля дуже добре відгукується на щедре підживлення фосфором. Щоб рослини не відчували його нестачі (особливо в посушливі роки), під насіннєву картоплю рекомендується вносити 1,6–1,8 кг/сотка Р₂0₅, під продовольчу картоплю –1,3–1,5 кг/сотка. У цих рекомендаціях враховано норму фосфору і для зернових культур, які, можливо, будуть вирощуватися після картоплі. Картопля отримує подвійну дозу фосфору, а зернові – тільки азот.

При нестачі фосфору сповільнюється ріст рослин і вони набувають блідо-зеленого забарвлення. Якщо це відбувається на початку розвитку рослини, то це веде до зниження врожаю. Тому оптимальним є внесення розчинних у воді фосфорних добрив навесні, за кілька тижнів до посадки. У картоплі збільшується врожайність і поліпшується якість.

Якщо підживлення проводиться восени – наприклад, вноситься суперфосфат або гній, – то навесні необхідно додатково внести 0,5 кг/сотка Р₂0₅, як під насіннєву, так і під продовольчу картоплю, щоб прискорити початковий ріст. При внесенні навесні під насіннєву картоплю нітроамофоски (23% N – 23% Р₂0₅) рекомендується додатково внести 0,5 кг/сотка Р₂0₅, особливо на ґрунтах із низьким вмістом фосфору.

Калійні добрива

Калій відіграє важливу роль в утворенні й транспорті вуглеводів у рослині. Він сприяє вбиранню корінням вологи, уповільнює випаровування вологи листками. Калій регулює водний обмін у рослині та зміцнює її стійкість до захворювань. При нестачі калію спостерігається темно-зелене забарвлення листя, поглиблення жилок, з’являються бронзові плями, спочатку по краях, потім по всьому листу. Далі листки засихають, отримуючи буре забарвлення.

Під насіннєву картоплю рекомендується вносити на 0,2 кг/сотка добрив К₂О більше, ніж під продовольчу. Підвищується посухостійкість, що особливо важливо при короткому вегетаційному періоді, за який бульби повинні досягнути потрібного розміру. Знижується ймовірність механічного пошкодження бульб при сортуванні взимку. Підвищення стійкості продовольчої картоплі до посиніння можна вирішити за допомогою калійних добрив, їх норму внесення збільшують. Практично це означає, що при добрій забезпеченості ґрунту калієм під продовольчу картоплю вноситься 3 кг/сотка, а під насіннєву – 2,5.

Калій у складі всіх калійних добрив повністю розчинний у воді. Для росту тканин рослині необхідно багато води. Разом з водою рослина вбирає розчинені в ній поживні елементи, калій і азот. На відміну від них, фосфор вбирається рослиною дифузійно.

Хлор чинить негативний вплив на врожайність і вміст сухої речовини в картоплі. Тому під картоплю рекомендується вносити калійні добрива з малим вмістом хлору, а при весняному внесенні – безхлорні добрива. При надлишку хлору знижується врожайність, листки набувають світло-зеленого забарвлення, їхні краї закручуються вгору.

Негативний вплив хлору знижується, якщо хлорвмісні калійні добрива розкидати восени – велика частина хлору вимиється. На ґрунтах, де мулиста фракція <15%, можливо вимивання калію при осінньому внесенні. У таких випадках необхідно навесні використовувати більш дорогі калійні добрива – калімагнезію або сірчанокислий калій.

Система підживлення картоплі

Розробка системи підживлення здійснюється з урахуванням об’ємів майбутнього врожаю, спираючись на результати агрохімічного аналізу ґрунтів. Найпоширенішим органічним добривом є гній, який рекомендується застосовувати восени під оранку. При цьому варто пам’ятати, що чим раніше органічні добрива зароблені в ґрунт, тим швидше і повніше будуть використані поживні речовини для весняно-літнього росту і формування бульб. Як органічні добрива ефективно також застосовувати сидерати – люпин, ріпак, жито озиме, до яких восени додають повну рекомендовану норму фосфору й калію, а до ріпаку й озимого жита – 1/3 норми азоту.

Фосфорні та калійні добрива вносять восени під оранку, азотні – під весняну культивацію. Надмірні норми азоту можуть призвести до нагромадження нітратів у бульбах. Щоб цього не допустити, краще використовувати добрива, які містять амонійну форму азоту, наприклад карбамід. Під картоплю рекомендовано вносити також азотні добрива у вигляді кальцієвої або калійної селітри.

Варто пам’ятати, що внесення кожного 1 кг/сотку аміачної селітри продовжує період вегетації на 5–7 днів, а кожні 100 кг/сотку гною – на 1 день. Такі особливості необхідно враховувати при вирощуванні ранньостиглих сортів.

Олексій Орлов,

кандидат с.-г. наук, PhD

Агроконсалтинг, www.farming.org.ua