Вирощування квасолі

Добрий день, дорогі наші творці прекрасного «СВ»! Натхнення вам у праці, здоров’я і щастя, творчих здобутків! І нехай квіти й рослини, до яких торкаються ваші руки, ростуть у кожній українській садибі.

Зима дала городникам відпочинок від осінніх турбот щодо збору врожаю. Вже не червоніють налиті соком яблука, осипалося підморожене листя, яке знайшло своє місце в компостних купах. Лише калина пригощає пташок духмяними ягодами, які після приморозків стали солодкими. Відпочивають і городники, бо вже не потрібно ні поливати, ні сапати й підв’язувати свої улюблені рослини. З’явилася вільна година підрахувати, який урожай ми отримали, а де втратили й чому, а де мали насолоду від щедрого врожаю.

Хочу розповісти про свій досвід вирощування квасолі виткої білої. Полюбити цю культуру мене навчила моя сусідка, набагато старша за мене і з більшим досвідом на ту пору. Мої діточки тоді ще «ходили під стіл» і жили ми в однокімнатній кватирі. І земельної ділянки в нас не було. Розповіді сусідки про корисні властивості квасолі та про те, як готувати з неї страви, я не залишила поза увагою. І до думки, що квасолю їдять лише бідні люди, я вже ставилася з недовірою. А коли ми з чоловіком купили земельну ділянку під забудову та за 3 км на полі отримали 20 соток землі, ось тоді я згадала про квасолю.

На осінь ми посіяли жито, весною переорали й під культиватор внесли нітроамофоску. Ширина ділянки була 15 м. От і посіяли ми по всій ширині квасолю, яку купили у місцевих жителів: 7 рядків плетистої білої й 14 рядків кущової двох сортів. Садили під шнур, квасолина від квасолини на відстані 15 см і на глибині 5–6 см. Міжряддя між плетистою – 70 см, а між кущовою – 60 см. Перед посівом квасолини замочили на одну годину.

Квасоля зійшла гарно, рослини були розкішні, рядки рівні та довгі, й квасоля вже почала цвісти. Всі, хто проходив повз ділянку, милувалися нею, але вдарила спека понад 30 ⁰С – і майже місяць жодного дощу.

Першою пошкодилася квасоля на сусідніх городах, адже була посаджена будь-як по краю ділянок. Листя покривалося жовтими плямами й рослини гинули на очах. Я звернулася за порадою до агронома, й він мені пояснив, що квасоля не витримує спеки, тому моя теж загине, бо на деяких листках також були жовті плями.

Але я вирішила за свою квасолю поборотись і зробила такий експеримент. Біля городів паслися корови, й ми з чоловіком назбирали відро коров’яку. Вдома залили його водою в 3-відерній каструлі й гарно розмішали. На другий день ми це «добро» процідили через мішковину й повезли на город. Я гадала, якщо троянди коров’як лікує, то, можливо, й квасолі допоможе.

Річка від городу – за 50 м. От чоловік носив звідти воду, а я в кожне відро вливала по 1 л розчину коров’яку, розмішувала й обприскувала квасолю. Закінчивши роботу, ми поїхали додому і п’ять днів не мали можливості подивитись, як там наша квасоля. На шостий день, коли чоловік поїхав глянути, то очам своїм не повірив. Листя на квасолі стало зеленішим і жовтих плям майже не було видно. Обробка коров’яком по листю зробила свою справу, а ще пухка земля, вчасно підгорнута до рослин, утримувала вологу. Квасоля була врятована! А потім пішли дощі й ми зібрали гарний урожай.

Квасоля любить родючу землю й сонячне місце, але потрібно не забувати, що надмірне внесення добрив сприятиме росту самої рослини, а от стручків буде зав’язуватися мало. Тому перегній або компост краще вносити восени під оранку. Мінеральні добрива вносять за два тижні до посіву. Корисний і полив під час цвітіння (але тоді, коли немає дощів). Полив сприяє кращому зав’язуванню бобів. Нестача вологи може викликати опадання суцвіть. Корисно ґрунт навколо рослин замульчувати.

Спішити з посівом квасолі не потрібно, адже вона боїться заморозків. Сприятлива температура ґрунту – 10–12 ⁰С, тоді вона гарно проростає. Здебільшого квасолю сіють у травні, враховуючи, що сходить вона 8 днів.

Витку квасолю краще вирощувати на опорах, тоді врожай буде більший. Це можуть бути палиці, встромлені в землю біля рослин, жердини, зв’язані вгорі по кілька штук (у вигляді намету), може бути й синтетична сітка, яку ми використовуємо на огірках, можна садити й біля огорожі з металевої сітки. Бажано, щоб опори були висотою 2,5 м, адже квасоля може досягати заввишки 3 м.

Якщо у вас немає можливості вирощувати квасолю на опорах, то можна прищипнути точку росту (верхівку) на висоті 30–40 см, тоді рослина кущитиметься. Звичайно, врожай буде менший. Стручки в такому разі слід обривати вчасно, щоб вони не засмічувалися землею.

Високорослу квасолю, яка росте на опорі, теж прищипують на висоті опори, адже рослина буде цвісти, а бобів зав’язати до холодів не встигне. Я прищипую верхівку в серпні. У міру росту рослин прищипую й бічні пагони. Тоді рослина має гарний, ошатний вигляд.

Перші ж сильні заморозки пошкоджують квасолю повністю. Якщо рослини не були вражені хворобами, їх зрізують і компостують. Коріння з бульбочками викопують і теж компостують, тому що у бульбочках накопичується азот. Опори зачищають від залишків рослин і складають до наступного року. Синтетичну сітку дезінфікують, а якщо використовували шпагат – його спалюють.

Квасолю також можна виростити з розсади в горщиках із гарною ґрунтосумішшю, як для помідорів. Вирощують у кімнаті або в холодних парниках. Насіння замочують і висівають за місяць до висаджування. Пониження температури до +10 ⁰С сприяє гарному розвитку міцної розсади з добре розвиненим корінням.

За кілька днів до висаджування рослини загартовують. Якщо у парничку, то його частково відкривають, а якщо у кімнаті, то виносять у затінок на повітря. Якщо загроза заморозків минула й земля прогрілася до 10 ⁰С, рослини з горщиків висаджують на грядку, поливають і акуратно пускають на опору, обвиваючи проти годинникової стрілки. Якщо з осені внесли перегній, а весною нітроамофоску, то рослини літом підживлювати не потрібно, щоб вони не «зажирували».

Мені довелося в 2017 р. посіяти квасолю на розсаду просто у мисці під черешнею і в звичайній городній землі. Вся посаджена квасоля виявилася пошкодженою тоненькими білими черв’ячками довжиною до 1 см. Із землі замість листя стирчали лише штурпачки.

Сіяти в горщики часу вже не було, тож я трохи замочила квасолини і густо посіяла їх у ту ж саму миску, але ґрунт взяла гарний. Квасоля вся зійшла, і щойно із сім’ядоль розвинулося листя, я вирішила розсадити рослинки на грядку, якраз під дощ. Доки квасоля в мисці підростала, я відловлювала тих шкідливих черв’ячків на розрізані й вкопані прямо на грядку буряки. Щодня, під вечір, я ті шматки буряків викопувала, шкідників обчищала у відра з водою, а буряки знову пригортала на грядці. І так сім днів поспіль.

Потім я зрозуміла, що шкідники коріння квасолі не пошкоджують. Їм смакують лише самі боби (сім’ядолі квасолі). А коли з них розів’ється листя, то рослина їх більше не цікавить. Уся розсада гарно прижилася й дала чудовий урожай.

А ще квасолю можуть пошкоджувати попелиця й червоний павутинний кліщ. На молодих пагонах квасолі можна побачити зелену та чорну попелицю, а на нижньому боці листя – червоного павутинного кліща (на пошкодженому ним листі зверху з’являються невеличкі жовті плями, які з часом стають бронзовими та ламкими).

Під час збирання врожаю в дощову погоду квасолю можуть пошкоджувати сіра гниль (Botrytis cinerea) і борошниста роса. Пошкоджені боби загнивають. Для профілактики й лікування рослини обприскують препаратами, які містять сірку. Коли ж рослина вражена бактеріозом (це почорніле листя та боби, замоклі плями), то дійових засобів боротьби немає. Вражену рослину краще знищити, а зібрані з неї боби не використовувати на насіння. Та все ж таки, якщо квасоля посіяна на сонячному місці й не загущена, хворобами та шкідниками вона пошкоджується мало.

Квасоля – не самозапильна культура, запилюють її бджоли та різні комахи, тому, якщо виникла необхідність в обприскуванні, то краще це робити під вечір, коли їхній літ уже закінчився, й тими препаратами, які швидко розпадаються.

Обривання стручків у фазі молочної стиглості сприяє кращому зав’язуванню нових стручків. З такої квасолі відразу готують страви або кладуть її в морозильну камеру.

З повагою, Надія Гоменюк, м. Немирів, Вінницька обл.