Новини

Хочу поділитися з читачами «Сільського вісника» своїм досвідом ущільнення культур при вирощуванні. Є чимало людей, які хочуть виростити багато різних овочів чи фруктів на своїх ділянках, але мають малу площу землі. У такому випадку треба використовувати спосіб ущільненої посадки. Ще з осені, коли вже закінчені всі польові роботи й город зораний, починаю планувати, що й де буду саджати наступного року. Адже можна посадити культури, які дружать і не пригнічують одна одну. Такими культурами є капуста й цибуля.

Картопля (Solanum tuberosum) – це однорічна трав’яниста рослина до 100 см заввишки, яка формує бульби, настільки багаті крохмалем, що вона є четвертою за важливістю продовольчою культурою у світі після кукурудзи, пшениці та рису. Картопля може успішно рости й давати гарні врожаї на будь-яких ґрунтах із хорошою повітро- й вологопроникністю, крім занадто кислих або занадто лужних. Погано картопля витримує важкі перезволожені ґрунти та ґрунти солонцюваті. За гранулометричним складом найбільш придатні під картоплю супіски, легкі та середні суглинки (дерново-підзолисті, сірі та темно-сірі лісові ґрунти, чорноземи типові), які легко розпушуються, досить гарно насичуються повітрям, швидко прогріваються навесні.

Часто у наших городників виникає питання: «А чому в минулому сезоні цибуля викинула більше «стрілок», ніж очікувалося?» Стрілкування – це коли рослина цибулі дає квітконос. Такі цибулини перестають рости, їх потрібно негайно збирати та споживати, оскільки вони не можуть зберігатися. Поради, які ви прочитаєте далі, стосуються цибулі-тиканки, яка вирощена в Голландії й у зимовий період правильно зберігалася, а при вирощуванні стрілкується, зазвичай, незначний відсоток рослин.

Хочу подякувати «СВ» за осінні крокуси. Восени я отримала набір «Парк Кекенхоф», у якому разом з іншими цибулинами були прекрасний блакитний крокус та суміш осінніх крокусів. Я дуже люблю ці квіти, вони з’являються рано-рано навесні: тендітні ботанічні крокуси зацвітають раніше за великоквіткові, тому маю змогу милуватися ними довше.

Вони такі прекрасні, що не можуть не захоплювати. Квітки не просто махрові, але і з гарною кришталевою бахромою по краю пелюсток! Коли їх квіти повністю відкриті, то досягають 13-16 см у діаметрі! Відведіть їм парадне місце на своїй присадибній ділянці – вони на те заслуговують. Наприклад, посадіть уздовж головної доріжки. Для більшого ефекту цибулини висаджуйте групами по 10-15 штук – ви будете просто вражені, наскільки чудово вони виглядають у масі. Чи немає можливості створити маленький масив? Висаджуйте цибулини у змішаних грядках – ви отримаєте яскраві акценти на тлі інших багаторічників. Нема квітників? Висаджуйте в горщики – навіть єдиний вазон із такими тюльпанами стане вишуканою окрасою вашої тераси чи балкону. Крім того, махрові бахромчасті тюльпани дуже ефектні в зрізанні, а завдяки більш тривалому періоду цвітіння, порівняно з тюльпанами з простими квітками, довго тримаються в букетах. Зацвітають вони пізніше за інші групи – наприкінці сезону цвітіння тюльпанів.

Нарцис (Narcissus) відноситься до однодольних квіткових рослин сімейства амарилісових. Це багаторічна цибулинна трав'яниста рослина, батьківщиною якої вважаються Південна Європа та країни Середземномор'я (Італія, Португалія). Дикі нарциси поширені в Альпах, Карпатах, південній та середній смузі Росії, в Італії, Греції, Великобританії. Основне забарвлення віночка біле або жовте (трубочки та коронки можуть мати різні відтінки помаранчевого, червоного, рожевого кольорів), нещодавно був виведений сорт з ніжно-рожевим кольором віночка. Висота квітконоса – від 20 до 45 см. Придатна для вигонки. На сьогоднішній день існує близько 70 видів нарцисів, з них близько 30 – культурні, що включають приблизно 35 тисяч сортів. Садівниками прийнято умовний поділ нарцисів на 13 груп за зовнішніми ознаками.

Зима дала городникам відпочинок від осінніх турбот щодо збору врожаю. Вже не червоніють налиті соком яблука, осипалося підморожене листя, яке знайшло своє місце в компостних купах. Лише калина пригощає пташок духмяними ягодами, які після приморозків стали солодкими. Відпочивають і городники, бо вже не потрібно ні поливати, ні сапати й підв’язувати свої улюблені рослини. З’явилася вільна година підрахувати, який урожай ми отримали, а де втратили й чому, а де мали насолоду від щедрого врожаю. Хочу розповісти про свій досвід вирощування квасолі виткої білої.

Зараз часто можна почути: «Краще куплю я ці продукти в магазині, буду все літо вільним і не товктимуся на грядках кожні вихідні». З розвитком технологій і зростанням рівня доступності продуктів для населення в суспільстві вкоренилася думка, що вигідніше купити їх у магазині, ніж вирощувати вдома, і що недоцільно таким чином витрачати свій час. Але подивимося на цю ситуацію з іншого боку. Безумовно, купівля продуктів у супермаркеті – менш клопітка справа, ніж вирощування їх на грядці, але якість власних овочів і фруктів незрівнянно вища, і сперечатися з цим ніхто не стане. До того ж є ще вагомі причини, щоб і в наш час вирощувати свої продукти.

Обрізка троянд є обов’язковою і, для багатьох садівників, однією з найстрашніших процедур. Зрозумівши основи, ви зможете позбавитись страху обрізки і забезпечити ці прекрасні рослини правильним доглядом. Чому потрібно обрізати троянди?

У невеличке село Острів, що під Тернополем, упродовж останніх тижнів цього року з’їжджалися люди з усієї області. А все тому, що тут облаштували імпровізовану фотостудію із гарбузів просто неба. Мірялися тут і врожаєм. У соцмережі «Фейсбук» було оголошено конкурс на найбільшого в області гарбуза. Організатор, народний депутат та підприємець Чайківський, пообіцяв переможцю три тисячі гривень винагороди.

Петунія - одна з найкрасивіших рослин, яку залюбки вирощують у підвісних вазонах, на балконах та терасах. З усіх балконних рослин петунія виділяється надзвичайно рясним цвітінням. Петуній існує безліч сортів, але на балконах найчастіше вирощують квіти незвичайних форм (махрові, з бахромою по краях, двоколірні тощо). Рослину вирощувати досить легко, але є деякі моменти, які про які потрібно подбати.

Минуле петунії – це фантастична повість. Перша петунія була знайдена недалеко від столиці Уругваю в 1793 році. Вона була занесена Ламарком до роду Тютюн і отримала латинську назву Nicotiana axillaris. Початок великої плутанини було покладено. Лише в 1803 році петунія придбала власний рід (Petunia), який належить до родини пасльонових. Рослини цього роду були виявлені на території Аргентини та Бразилії. Деякі знахідки спочатку приписували до інших родів – Сальпіглосис або Ніренберга. Але пізніше справедливість перемогла, і рід Петунія потихеньку почав поповнюватися.