Козацький женьшень

Ні, я нічого не маю проти красивих екзотичних рослин. Є у мене  і троянди, і лілії, і гладіолуси, і юки, і багато інших чудових квітів, але  це не завадило виділити місце під лікарські (не менш красиві) наші місцеві  культури. І хоч мій лікарський куточок  постійно розширюється, я тішу себе думкою, що від моїх рослин подвійна користь: і красиво, і корисно. Адже куди  не глянь — довкола нас суцільні ліки, головне — попіклуватися про них,  а вони, у свою чергу, віддячать нам здоров’ям. Пригадалося, як у моєї прабабусі  над льохом росла глуха біла кропива. Бабуся не дозволяла нікому її нищити,  коли кропива зацвітала — обережно зжинала її та сушила, а взимку додавала  до чаю як ліки (заспокійливе і нормалізує  тиск). У процесі мого знайомства зі світом рослин прийшло усвідомлення того,  що це просто непочатий край роботи,  тож пропоную статтю про таку лікарську рослину, як калган. Її ще називають  перстач прямостоячий (Potentilla erecta). 

Можливо, не кожен її бачив, але чув про неї, мабуть, кожен. Принаймні, про горілку-калганівку. Хочу сказати, що ця дивовижна рослина не просто лікарська, вона чудодійно-лікарська. Недаремно її називають «козацьким женьшенем». Адже саме кореневище  калгану лікарського було головним інгредієнтом втраченого, на жаль, рецепту  козацької чудодійної мазі, що прискорювала загоєння ран.  

Років із десять тому зі мною сталася пригода. Я поскаржився колезі на  погане самопочуття, і вона запропонувала мені випити 50 г настоянки калгану.  Настоянка виявилася коньячного кольору, такого ж запаху і за смаком теж  могла зрівнятися з найкращим сортом коньяку. Уявіть собі — як рукою зняло втому. Звісно ж, я поцікавився, де таке роблять, на що отримав запрошення взяти участь безпосередньо у заготівлі чудодійного кореня.  

За кілька днів ми були на просторому лузі поряд із лісом. У руках  мали лопату й кошик. Калган виявився маленьким (ледь помітним) кущиком із дрібненькими чотирипелюстковими  квітами жовтого кольору. Листочки зелені, дрібно посічені. Його справжню  декоративність я розгледів лише згодом, коли ми пройшли далі лугом —  така краса, що ступити ногою страшно, шкода зім’яти. 

Коли викопали першу рослину,  мене дуже здивував її корінь. Він справді був дещо схожий на корінь женьшеню, щоправда більш мичкуватий (мав  більше бічних дрібних корінців). Корені  ми очищали від землі та складали у кошик. Вдома мили під проточною водою,  обшкрібали де потрібно (слід використовувати тільки дерев’яний ніж) і сушили  під дахом. На зберігання повісив його у полотняній торбині в сухому місці. Все. Лікарську сировину ми вже маємо. Тепер про красиве.  

У моєму лікарському квітнику калган віднедавна посідає почесне місце.  Зважаючи на те, що рослина не дуже вибаглива, то росте вона у напівтіні,  та ще й у низинці, бо зайва волога з грядки збігає саме до цієї частини ділянки.  Щоправда, не дуже клопочіться й не переймайтеся, якщо у вас таких умов  нема. Калган, як і всі його родичі, прекрасно росте на рівнинах з обмеженим  і тимчасовим зволоженням. Щоправда, він буде вам вдячний за кілька жмень  торфу, кинутих до посадкової ями (найкраще почувається на торфовиськах).  Висота рослини — 10–15 см, а коли розростеться, то будете мати гарний — строкатий і густий — зелено-жовтий килим  (цвіте все літо). 

Хочу нагадати, що калган — прямий родич усім відомої «лапчатки», яку ще називають «курильським чаєм». Квіти схожі, але стебло деревоподібне (кущ).  Не плутайте калган із перстачем гусячим. У нього листя більш яскраве і квіти  мають 5 пелюсток. Хоча ця рослина теж лікарська, і густий килимок на подвір’ї теж має суперовий вигляд. Якщо ви вже  замислилися про те, де добути посадковий матеріал, то не поспішайте. Спочатку кілька слів про лікування.  

Здавна калганом лікували внутрішні кровотечі, дизентерію, жовтяницю.  Відвар готують із подрібненого сухого кореневища. Варити 10 г кореневища у півлітрі води 20 хвилин. Вживати  по 2 ст. л. 3 рази на день.  

В окремих випадках використовують такий рецепт: 30 г кореневища залити 0,5 л окропу, настояти впродовж доби  й відцідити. Використовувати у вигляді компресів при екземах, тріщинах шкіри й особливо при тріщинах сосків у жінок, що годують грудьми.  

Навпіл розбавленим водою відваром полощуть ясна і горло при стоматитах і ангіні. Також ви завжди зможете  здивувати своїх рідних і гостей прекрасним цілющим напоєм — настоянкою-калганівкою. Одне подрібнене кореневище  настоюйте у 3 л самогону або ж горілки впродовж 10 днів. На здоров’я.  

А ще сушене стебло калгану з квітами — прекрасна сировина для чаю.  Має надзвичайно приємні смак і колір. Не кожен індійський чай зрівняється з ним. Саме калгановим чаєм (разом з іншими рослинами) відпоюють дітей при ацетономічному синдромі. 

Не пошкодуйте місця для цієї,  на перший погляд, непримітної рослини на вашому квітнику. Вона обов’язково віддячить вам і потішить. Тому що  наш калган нічим не гірший за такі модні й популярні нині заморські екзоти! 

Богдан Денисюк, м. Рівне