Полюбіть виноград — і він відповість вам взаємністю!

Це справді так, я в цьому особисто  переконалася. Я — виноградар- аматор із невеликим досвідом,  і спільну мову з цією прекрасною ліаною  знайшла не відразу. Чомусь надто складною мені здавалась уся література  з виноградарства — дуже багато в ній  незрозумілих термінів, професійних визначень. Садівництво я опанувала швидко,  а солодка лоза не піддавалася — то ви- мерзне, то випріє, то миші пошкодять...  А так хотілося свого, не з базару, винограду, і досхочу, різного! Літератури  перечитала багато: журнали, газети,  статті, інтернет, навіть купувала й перед- плачувала спеціалізовані видання. Вибирала, сортувала, занотовувала потрібне,  а головне — зрозуміле. І хоча я досі не професіонал, та своєю публікацією хочу переконати читачів «СВ» не боятися  вирощувати сонячну ягоду. Одні хвилюються, що не впораються, інші впевнені,  що в наших краях «ризикованого виноградарства» столові сорти не будуть  плодоносити. Декого лякає те, що лозу треба вкривати на зиму. 

Так, роботи біля сонячної ягоди багато, але що можна отримати, нічого не роблячи?! Біля кожної культури треба  попотіти, але якщо це в радість, і є бажання, то чому б не спробувати?  

Свій невеликий досвід і невміння я доповнюю любов’ю і піклуванням, тому виноград віддячує мені щедрим урожаєм чудової ягоди. У мене ростуть майже два десятки кущів винограду: Аркадія, Лора, Кодрянка, Надія АЗОС, Новий подарунок Запоріжжю, Восторг, Лідія, Білий дзвін — усі вони вже кілька років дарують моїй сім’ї запашні ґрона. Цьогоріч ми скуштували перший урожай сортів Ювілей Новочеркаська та Бузкова димка. Скажу чесно, навіть не думала, що зможу виростити такі ягоди. Посадила  і чекаю на врожай таких сортів, як Низи- на, Чорний смарагд, Червона куля, Тимур,  Муромець, а також технічні — Лівадійський чорний і Цитронний Магарача. 

Тепер хочу дати кілька простих, зрозумілих порад для початківців. 

1. Купуйте лозу у знайомих людей, у відомих розсадниках або вирощуйте самі з чубуків (це нескладно). Так ви будете впевнені, що це потрібний вам сорт, і матимете посадковий матеріал без хвороб і шкідників.  

2. Для початку вибирайте недорогі сорти. Звісно, передусім треба уважно ознайомитись із їхньою характеристикою,  терміном дозрівання, стійкістю до морозу та хвороб. Хоча тут треба наголосити,  що повністю стійкого до хвороб сорту  ще не винайшли, який би дорогий саджанець вам не пропонували.  

Дуже важлива для виноградного  куща правильна посадка. Це як хороший старт. Терміни садіння можуть бути  і осінні, й весняні. Головне — розрахувати, щоб восени саджанець укорінився  до морозів, а навесні — ґрунт прогрівся. Можна заготовити ями з осені, накрити їх, і тоді посадкова яма швидше прогріється навесні. Яму треба викопувати розміром 60–70 см, завглибшки 60–80 см. 

Готуємо ґрунт: земля з верхнього шару плюс два-три відра перегною, 250 г мінерального добрива, літр попелу, два  відра піску — все це перемішуємо. Поливаємо тільки теплою водою. Якщо це  осіння посадка, перед морозами насипаємо горбик землі навколо куща, якщо  весняна — лишаємо лунку. Дуже добре в посадкову яму вкопати трубу, через яку надалі будемо поливати і підживлювати. Якщо немає спеціальної труби, можна зробити її з ПЕТ-пляшок.
 

Догляд 

Усі столові сорти в нашому регіоні  обов’язково потребують 2–3 профілактичних обробок проти шкідників і хвороб.  Перша обробка — обприскування після відкриття (кінець березня — початок  квітня) 3%-м залізним або мідним купоросом. Друга — Би-58 (при набуханні  бруньок). Третя — бакова суміш (проти шкідників + проти хвороб + стимулятор росту) перед цвітінням. Кількість обробок може збільшуватися залежно від стану кущів, тому уважно стежте за рослинами. 

Обов’язково вчасно обламати всі двійники, трійники, жирові, порослеві.  З кожної бруньки залишаємо один найкращий пагін. Усі слабкі, нездорові теж  видаляємо. Пасинкування проводимо протягом вегетації, укорочуючи пагін над третім листочком. Прищіпування: на початку цвітіння або за два-три дні до цвітіння видаляємо 5 см верхівки. Чеканка: в кінці липня — на початку серпня видаляємо секатором верхню частину пагона.  Перед укриттям проводимо обрізання кущів. Це краще робити восени  або в «лютневі вікна», бо навесні дуже  рано починається сокорух і лоза «плаче». А тепер докладніше про укриття.  Переглянувши купу видань, зваживши всі «за» і «проти», я вирішила укривати кущі винограду. Хоча це й трудомісткий процес, але я знаходжу один день, аби вкрити свої 20 кущів. Не минулося і без невдач. Першого року я сильно закутала кущі у кілька шарів плівки, і деякі випріли, наступного разу в них завелися гризуни, і навесні я залишилася без урожаю на одній грядці. Тому вчуся на власних помилках.  

Виноград обрізую, вкладаю на зем- лю, пришпилюю дугами (насипаю листя,  аби лоза не торкалася до ґрунту). Роблю повітряну подушку з очерету, горіхового  листя, сухих кущів чорнобривців, обрізаних хризантем (їхнього запаху не люблять миші), потім вкриваю спанбордом  і зверху — старою плівкою. У жодному разі не новою, бо вона не пропускатиме повітря. Під час відлиг і теплих зим, як цього року, укриття можна прочинити.  

Крім цих робіт, кущі винограду обов'язково потрібно поливати та підживлювати, а інколи виконувати додаткове  запилення. Здається, що все це складно, але якщо ви посадите на подвір’ї хоча б один-два кущі й потім скуштуєте своїх  ягід, я впевнена, що на цьому ви не зупинитеся. Адже ніхто не стане рахувати  витрати, якщо хоче потішити себе і своїх близьких смачною, вирощеною власноруч, а головне — екологічно чистою ягодою. 

 Світлана Калинюк, с. Рашків, Івано-Франківська обл.