Секрети вістерії
НазадБагато хто з нас, подорожуючи теплими країнами, мав можливість милуватися цвітінням однієї з найкрасивіших чагарникових ліан — вістерії (Wisteria), яку також називають гліцинією. Це видовище настільки захопливе, що запам’ятовується на все життя. А ще виникає бажання виростити таку красу на своєму обійсті. Та чи вдасться це зробити в наших широтах?
Так, вістерія в Україні буде рости і вже росте не тільки в ботанічних садах, а й на приватних садибах. Причому в усіх областях нашої країни. І нехай цвітіння буде не таким пишним, ніж у теплих краях, попри все довгі запашні китиці гліцинії вас зачарують.
В Україні найчастіше вирощують два види вістерії — вістерію пишноцвіту (W. floribunda) та вістерію китайську (W. sinensis). Вістерія китайська на своїй батьківщині сягає висоти понад 20 м, її пагони обвивають опору проти годинникової стрілки. А вістерія пишноцвіта нижча — заввишки близько 8 м, і її пагони обвивають опору за годинниковою стрілкою. Квіти в суцвіттях гліцинії китайської розквітають майже одночасно, а у пишноцвітої розпускаються від основи до верхівки. І ще одна ознака, за якою можна розрізнити ці два види вістерії: китайська зацвітає одночасно з початком розгортання листя, а пишноцвіта — на 2–3 тижні пізніше, вже коли листя розпустилося. Однак існують гібриди вістерії, які проявляють одночасно видові особливості обох батьків.
Вістерія пишноцвіта більш морозостійка, вона не просто рясно цвіте, а утворює насіння (і воно визріває!) навіть у центральній частині України. Вістерія китайська, на Харківщині, наприклад, може не зацвісти після холодної зими, проте після теплої зими цвіте аж двічі на рік — у травні та в серпні-вересні.
Які ж умови потрібні вістерії для її успішного розвитку та сталого цвітіння? Хочу розкрити вам деякі таємниці цієї рослини.
1. Правильно вибирайте ділянку, на якій буде рости ваша прекрасна ліана. Вона має бути теплою, сонячною та захищеною від вітру. Вістерія повинна отримувати мінімум шість годин прямого сонця на день.
2. Вістерії підійде будь-який садовий ґрунт, однак найкраще рослина розвивається у поживному, помірно зволоженому, який не містить вапна.
3. Гліцинія любить регулярний полив. І особливо потребує його в молодому віці. Проте нестача вологи у ґрунті змушує дорослу ліану більш пишно цвісти! Але якщо весна видалася посушливою, обов’язково поливайте свою красуню, адже вона може скинути свої прекрасні квіти.
4. Відразу забезпечте рослину не просто надійною, а дуже надійною та довговічною опорою. Не дозволяйте вістерії дертися до даху будівлі — з роками її сильні пагони здатні зруйнувати сайдинг, жолоби, водостоки та решітку, обертаючись навколо всього цього.
5. Щойно висаджений садженець вістерії приживеться, залиште 1–3 найміцніших пагони, а решту видаліть. Ті лози, що залишили, необхідно в міру їх зростання підв’язувати до опори, інакше вони зупиняться в рості, а їх кінчики засохнуть. Перші зими молоді рослини вкривають — зазвичай сухим листям.
6. Якщо хочете мати охайну, слухняну та пишноквітучу ліану, весь час тримайте під рукою секатор — він вам буде потрібен дуже часто:
— у молодих рослин необрізаними зазвичай залишають лози, які ростуть у потрібному садівникові напрямку — всі інші «неслухняні» пагони мають вистригатися протягом вегетації;
— з роками лози гліцинії стають надзвичайно міцними. Залишені без нагляду, вони, безсумнівно, стануть непокірним і заплутаним кошмаром. Тож контролюйте рослину своєчасним видаленням зайвих пагонів — не тільки молодих, а й старих. Зелені пагони обрізають протягом усього вегетаційного періоду, а зрілі видаляють наприкінці лютого або на початку березня (тонкі минулорічні в кінці зими вкорочують до 3–5 бруньок);
— регулярна обрізка, крім стримання росту ліани, стимулює вістерію до більш рясного цвітіння!
7. Не висаджуйте ліану поруч зі ставком — опале листя вістерії отруйне для риб.
8. Не купуйте рослину, яку виростили з насіння, адже її цвітіння ви будете чекати до семи років.
Вістерія — напрочуд довговічна ліана, яка доживає до 150 років. Тож бажаю, щоб ваша вістерія жила довго-довго і ви щорічно милувалися її воістину царським цвітінням.
Ірина Соколова, канд. с.-г. наук