Таволжники — перлини лісового куточка саду

Таволжник собакопетрушколистий (Aruncus aethusifolius),  у порівнянні з іншими видами,— просто малюк. Ми звикли  до великих, потужних таволжників, проте цей вид — зовсім інша справа. Таволжник собакопетрушколистий —  невеликий, витончений, стане в нагоді в будь-якому саду. Висота рослини  під час цвітіння сягає всього 30 см.  Свою дивну видову назву цей таволжник отримав завдяки глибоко розсіченому, глянсовому листю, що схоже за  формою на листя собачої петрушки.. Проте у таволжника листя зібране в більш густу, ніж у собачої  петрушки, прикореневу розетку й ошатно  виглядає протягом усього сезону. Навесні листя має приємний ніжно-зелений  колір, пізніше стає насичено-зеленим,  а восени набуває рожевих, помаранчевих та червоних кольорів. 

Зацвітає таволжник собакопетрушколистий наприкінці травня, і триває  цвітіння до місяця. Суцвіття — невеличкі волоті — складаються із мініатюрних кремово-білих квіточок і нагадують  суцвіття астильби. Видалення відцвілих квітконосів (якщо вам, звісно, не  потрібно збирати насіння) подовжує час цвітіння.  

Батьківщиною рослини є Корея. Найкраще розвивається і цвіте  на пухких, родючих, вологих ґрунтах у напівтіні. Таволжник собакопетрушколистий не розповзається, росте компактно. Проте після посадки  приживається досить повільно, тому  раджу вам купувати рослини в горщиках. У цілому цей таволжник простий  у вирощуванні, однак у сухій тіні може  загинути. Цей вид також можна вирощувати в контейнерах.  

Якщо дозволяє місце в саду, посадіть кілька видів таволжників. Високі  види — чудові фонові рослини для тінистих ділянок саду, а таволжник звичайний ще й прекрасно виглядає у солітерній посадці. А от компактний таволжник  собакопетрушколистий буде доречним у бордюрах і змішаних квітниках.  

Усі таволжники при дотриманні елементарних умов вирощування — рослини  абсолютно непримхливі. Найбільшого ефекту набувають при посадці на дещо затінених ділянках із достатнім запасом вологи та поживних речовин у ґрунті. На сонці та ще й при нестачі вологи  (особ ливо в південних та східних областях) листя горить по краях, жовтіє.  

Таволжники добре відгукуються на внесення добрив — як органічних, так і мінеральних. При посадці (особливо  великих видів) у посадкову яму слід додати до 1 кг перегною. Проте частого  підживлення рослини не потребують.  

Пошкоджень комахами на таволжниках я не помічала. В окремі роки  на листі може з’явитися плямистість. 

Таволжники — рослини довговічні,  на одному місці ростуть не менше 10 років і щороку стають дедалі ефектнішими.  Проте інколи виникає потреба розділити кущ. І з роками зробити це стає важче (може навіть знадобитися й сокира),  оскільки з віком коріння дерев’яніє. Поділ кущів таволжників проводять як весною (бажано до початку вегетації), так і восени — в жовтні. 

Якщо немає потреби ділити кущ,  проте є необхідність розмножити рослину, можна зібрати та посіяти насіння. Пам’ятайте, що насіння потребує  стратифікації, тож доцільнішим є посів у ящики під зиму (ящики залишають на зиму в саду, зверху вкривають  агротканиною, аби вітром не нанесло насіння бур’янів). Зацвітають сіянці на третій-четвертий рік. 

Деякі квітникарі таволжники (насамперед — таволжник звичайний) розмножують зеленими (протягом літа)  та кореневими живцями. Молоді рослини, вирощені з живців, зацвітають  через 1–2 роки.  

Тавожники — не тільки чудові садові рослини. Їхні суцвіття також використовують для створення сухих  букетів. А таволжник звичайний здавна вирощували в аптекарських садах  як лікарську рослину. 

Ірина Соколова, канд. с.-г. наук