Класифікація петуній (або Велика плутанина)

Минуле петунії — це фантастична повість. Перша петунія була знайдена недалеко від столиці Уругваю в 1793 році. Вона була занесена Ламарком до роду Тютюн і отримала латинську назву Nicotiana axillaris. Початок великої плутанини було покладено. 

Лише в 1803 році петунія придбала власний рід (Petunia), який належить до родини пасльонових. Рослини цього роду були виявлені на території  Аргентини та Бразилії. Деякі знахідки спочатку приписували до інших родів — Сальпіглосис або Ніренберга. Але пізніше справедливість перемогла, і рід  Петунія потихеньку почав поповнюватися. 

Зараз у наших садах ростуть не ті види, що були  знайдені на американському континенті, а петунія гібридна (Petunia hybrida). Як і у випадку з усією  історією роду, дотепер ведуться запеклі суперечки, як же виник цей вид. Деякі вчені сходяться на  думці, що, потрапивши з Америки в ботанічні сади Європи, петунія природним чином перезапилилася. Але які види в цьому перезапиленні брали участь, досі невідомо. 

Коли у 1834 році вдалося отримати першу гібридну  петунію, то вона й відкрила віконце для майбутньої популярності рослини. З’явилася перша класифікація, яка розділила рослини за такими видимими ознаками, як щедрість цвітіння (floribunda),  багатоквітковість (multiflora), великоквітковість (grandiflora) та інші. 

У кінці XIX століття петунію знову перевезли до Америки, де вона продовжила своє сходження на садовий Олімп і починаючи з 1960-х років посіла  перше місце у списку найкращих квіткових культур. Зараз її сорти створюють по всьому світу,  їх схрещують між собою, в результаті чого з’являється велика різноманітність форм і забарвлень.  Система колишньої класифікації стала занадто  тісною, тому селекційні компанії придумали цікаве рішення проблеми: створювати сортосерії  зі своєю назвою, відмінні за низкою ознак, до яких входить відразу велика лінійка різних відтінків.   

Володимир Столяренко