Квасоля на моєму городі

Люблю квасолю, бо це не тільки дуже смачний овоч, а ще й декоративна і лікарська рослина з родини бобових. Вирощую її через велику харчову цінність. Сьогодні цей «абориген» Південної, Центральної Америки та Індії є одним із основних джерел рослинного білка у світі. Квасоля зустрічається в кухні всіх народів. 

Будинок споруджується із цегли, живе тіло — з клітин,  а клітини — з білка. Тож, коли людина їсть м’ясо, в неї зміцнюються м’язи, вона стає сильнішою, бо у м’ясі багато білка.  А бобові: квасолю, сою, горох, боби — звуть рослинним м’ясом. У них більше білка, ніж в інших овочах. 

Ми не раз зустрічаємося з бобовими у народних казках,  легендах, загадках та приказках. Серед приказок є така: «З тобою можна говорити, квасолі з’ївши». Чи то співрозмовник  тебе не розуміє, чи то не хоче розуміти. От і треба набратися сили для важкої, довгої розмови. Цікаво те, що цю приказку склали в той час, коли селяни ще не знали хімії. Та природна кмітливість підказала їм, який овоч дає людині силу. 

Вчені припускають, що люди вирощують квасолю близько 8 тисяч років, а старійшиною з-поміж усіх квасоль вважається  маш — золотава квасоля Індії. Вона давніша за квасолю індіанців на кілька тисяч років.  

Маш сіють по всій Азії, проте Японія та Корея віддають перевагу іншій квасолі — кутастій, або адзукі. Її дрібні боби мелють, а з борошна печуть пиріжки, заправляють ним юшку,  додають до варення з желатину морських водоростей — і виходять цукерки «Йокан». У парфумерній промисловості японці теж використовують кутасту квасолю, з якої виготовляють  пудру-адзукі та шампунь-адзукі. 

Цікаво й те, що всі бобові рослини не виснажують землю, а навпаки — збагачують її азотом та поживними речовинами, ніби хтось вивозить у поле найцінніше добриво — гній. А ще  квасоля допомагає при цукровій хворобі — діабеті. Ліки містяться у лушпинні бобів.  

Не є секретом і те, що італійці та французи полюбляють їсти спаржу. Ці тендітні ароматні пагони, що за формою схожі  на стручки квасолі, вважаються делікатесом швидкого приготування. Якось італійські та французькі селекціонери вирішили  попрацювати разом. Відштовхуючись від того, що майже всі сорти квасолі мають волокнисті стручки і вирощуються для  одержання цінних бобів, вони зробили спроби вивести новий  сорт квасолі, схожої на спаржу. І їм вдалося — сорт мав неволокнистий стручок. Цю квасолю можна їсти цілком — стручок  разом із зернами, що містяться у ньому, тому цей сорт так і назвали — стручкова (спаржева) квасоля. Її довгі стручки (11–25 см) господині використовують свіжими та консервують і заморожують про запас.  

Квасоля — теплолюбна культура. Навіть незначні приморозки здатні знищити рослину. Агрономи не рекомендують  вирощувати квасолю на тому самому місці другий рік поспіль,  тому грядки змінюю щороку. Гарними попередниками є огірки, помідори, капуста, картопля.  

На городі я використовую лише органічні добрива. Вношу їх з осені, бо квасоля погано переносить свіжу органіку.  Вирощую кілька сортів квасолі, але моєю улюбленою є витка біла. Саджаю її разом із кукурудзою, вона слугує їй опорою. 

Насіння для пришвидшення проростання намочую  у воді кімнатної температури на добу. Сію квасолю на глибину 5 см. Саджаю в два ряди, відстань між рядками 50–60 см  і 40–50 см у рядку. В ямку кладу три-чотири зерна кукурудзи та дві квасолинки. 

Після сходів прополюю ділянки від бур’янів, розпушую  ґрунт. Поливаю лише за потреби, бо на добре зволожені ділянки сповзаються слимаки. Тоді у міжряддя розкладаю обрізки  старих дощок. На день слимаки ховаються під них, і я збираю їх у відро та віддаю птиці, щоб не знищували мій урожай. 

Протягом літа молоду квасолю рву для приготування страв. Восени вже сухі стручки збираю у картонні коробки та зберігаю у сухому приміщенні. Лущу за потреби та перед приготуванням замочую. Решту квасолі аж до самої посадки я зберігаю у стручках. 

Існує багато різновидів квасолі. Заввишки вона буває від 20 см до 2 м та навіть більше, тому й поділяється на кущову, напівкущову і таку, що в’ється. Стручки відрізняються не тільки за довжиною, а й за забарвленням: жовті, зелені, фіолетові,  салатові, червонуваті та смугасті чи з крапом. Боби, мов різнобарвні камінці — білі, червоні, чорні, коричневі, жовті, фіолетові та двокольорові. Розміри бобів теж різні (маленькі,  середні, великі). Їхня форма також дивує — кутасті, округлі, довгі. За стиглістю сорти квасолі бувають ранні, середні, пізні. Забарвлення квіток — від ніжно-білих до яскраво-червоних. Дуже гарні квіти у мексиканської червоної квасолі — вони великі, вогненного кольору.  

Популярні сорти квасолі: Віола, Лаура, Одеон, Індіана, Акіто, Фана, Пантера, Біла цукрова, Присадибна, Максидор та ін.  Обирайте, саджайте і смакуйте цей корисний та цінний овоч. Бажаю всім вам гарних урожаїв у новому сезоні! З повагою, 

Олена Фокіна, с. Старе, Київська обл.