Секрети вирощування гладіолусів

Я переконана: вирощування гладіолусів – хоч і копітка, але дуже цікава справа. Ці неперевершені красені не можуть не вабити нас своїм розмаїттям барв, формою квітів, розкішшю і пишнотою колосу. Кілька суцвіть – це вже вишуканий букет квітів! Певні сорти гладіолусів можна використовувати і в озелененні: вони посядуть гідне місце на квітковій клумбі, а дрібноквіткових малят можна вирощувати навіть у контейнерах. Що потрібно цим рослинам, щоб вони були саме такими дивовижними велетнями, якими ми їх бачимо на кольорових рекламних буклетах чи сторінках квіткових видань? Саме про це мені б хотілося повести мову.

Якої ж уваги від нас потребує гладіолус гібридний, щоб не розчарувати, не додати зайвих клопотів, а тішити у другій половині літа рясним та повноцінним квітуванням? Чи потрібні для цього якісь знання та досвід? Чи – посадив і забув, а потім тільки яскраві квіти нагадають про себе? Але давайте почнемо спочатку. Без належного догляду ви не виростите сьогодні більшість декоративних квіткових рослин. Пригадайте, як вам важко витримувати літню спеку, а як їм під пекучим і палючим сонцем? Але, незважаючи на це, в когось виростають майже двометрові суцвіття гладіолусів, а в когось – невеличкі кривобокі кривулі. Чому так? 

Загальні поради

На мій погляд, для успішного вирощування будь-яких квітів потрібне бажання, знання біології та агротехніки вирощування культури, якою займаєшся, та любов до рослин. Це, мабуть, основні складові успішного вирощування гладіолусів.

В цілому, в мене до вирощування декоративних культур такий підхід: 

1) не зашкодити собі, землі та рослині; 

2) переважне використання біологічних методів боротьби з хворобами та шкідниками; 

3) мінімальне застосування хімічних препаратів.

Культура гладіолуса гібридного є дуже пластичною: вона вирощується в усіх природних зонах України. Звісно, для кожної зони є свої ґрунтово-кліматичні особливості, й це потрібно обов’язково враховувати. В агротехніці вирощування гладіолусів важливе значення мають сорти. У рослинництві багатьох культур саме сорт визначає технологію вирощування.

Вибір сортів

Я вважаю, першою помилкою тих, хто починає займатися квітникарством, є бажання придбати якнайбільше різноманітних сортів, не знаючи, чи пристосовані вони до місцевих агрометеорологічних умов. Побачив гарне фото гладіолуса в каталозі – й одразу виникає бажання виростити таку саму рослину в себе на присадибній ділянці. Але ніхто не замислюється над тим, як ця новинка буде «поводитися» на грядці. Варто зазначити, що останнім часом на «гладіолусовому ринку» дуже багато тих сортів, вірніше гібридів, які є досить складними, «примхливими» у вирощуванні. Вони можуть мати низький коефіцієнт розмноження або сильно вражатися хворобами і шкідниками. Щоб отримати гарний колос, такий сорт потребуватиме посиленої уваги, а інші сорти за тих самих умов краще виявляють свої декоративні ознаки. Такі сорти є більш пластичними й мають, крім хороших декоративних якостей, цінні господарські ознаки: високу адаптивну життєздатність, непогане розмноження, менш вражаються грибними захворюваннями під час вегетації та зберігання. 

Увага на промислові сорти!

Як селекціонер, я дуже ціную такі промислові сорти. Вирощування їх вас не розчарує. Можливо, мої колеги-селекціонери інколи дорікають мені в тому, що я популяризую саме промислові сорти гладіолусів і менше звертаю увагу на екзотичні примхливі новинки. Але використання саме таких сортів різко зменшує кількість хімічних обробок гладіолусів пестицидами, підживлень, використання стимуляторів росту. Отож, підкреслюю, правильний підбір сортів – це дуже важлива складова у масовому вирощуванні гладіолусів. Саме від таких сортів за короткий період ви зможете отримати хороший зріз та якісний посадковий матеріал. Звичайно, якщо у вас на меті – колекціонування, то гладіолус – це культура, яка, на мій погляд, не має меж…

Основне про захист

Відомо, що для захисту від хвороб та шкідників варто застосовувати інтегрований захист, який включає в себе комплекс агротехнічних заходів, використання хімічних та біологічних методів боротьби.

Біологія культури

Біологічною особливістю культури гладіолусів є щорічне оновлення всіх підземних органів. Надземний пагін відростає з бруньок, що формуються на бульбоцибулині, яка, втративши запаси поживних речовин, відмирає, а на її місці під час вегетації утворюється нова бульбоцибулина, закладається, формується і розвивається суцвіття, утворюються дітки.

Відношення до світла

Гладіолус – рослина світлолюбна. Навіть часткове затінення в ранішні години або після полудня викликає витягування стебла, запізнення строків і зниження якості цвітіння. В умовах затінення бульбоцибулини гірше розвиваються і дають менше діток, більше хворіють. Тому не рекомендується садити гладіолуси під деревами, з тіньового боку лісових галявин або поблизу великих будівель. Вибрана ділянка має бути відкрита сонцю і достатньо захищена від вітру, з хорошою циркуляцією повітря, з високим рівнем аерації та водопроникнення ґрунту. 

Не забуваємо про сівозміну

Важлива умова – врахування можливостей сівозміни у наступні роки. На попереднє місце гладіолуси повертають не раніше, ніж через 4-5 років. Найкращими їх попередниками є овочеві культури, багаторічні трави, бобові, календула, чорнобривці. Небажано садити гладіолуси після томатів, цибулі, айстр. Дуже хороші результати дає висаджування сидератів під осінь на тій площі, де плануєте в майбутньому висадити гладіолуси. Останнім часом як попередників я використовую ранні овочеві та картоплю. Після збирання врожаю висіваю суміш гірчиці з житом у співвідношенні 1:1. Гірчиця, крім того, до кінця осені формує прекрасний зелений килим із біомаси і є прекрасним біологічним антисептиком. Жито добре розпушує землю. Навесні здійснюється традиційний обробіток ґрунту – оранка чи перекопування.

Підготовка бульбоцибулин до посадки

За кілька днів до садіння бульбоцибулини очищають від покривних лусок. Ретельно оглядають, хворі цибулини видаляють. Ті, що мають невеликі ушкодження, можна врятувати: вирізати хворі місця, продезінфікувати місця зрізів зеленкою й висаджувати їх окремо. Добрі результати дає кількаденне прогрівання бульбоцибулин на сонці – яровизація. Вона стимулює фізіологічні ростові процеси в бульбоцибулині й дозволяє на кілька днів прискорити квітування. 

Деякі квітникарі перед висаджуванням витримують бульбоцибулини у стимуляторах росту. Особисто я таким прийомом не користуюсь: обробку стимуляторами росту проводжу під час вегетації, але про це піде мова далі. Використання хімічних препаратів для передпосівної обробки тривалої дії на гладіолусах виправдане. Це препарати системної дії, що містять фунгіцидні й інсектицидні речовини, які активно діють на бульбоцибулину чи дітки, потрапляючи на меристемні тканини (твірну тканину), і далі розносяться висхідним шляхом, розподіляючись в інших тканинах рослини і акумулюючись у них. Звісно, тривалий час ці препарати захищають молоді насадження від гладіолусового трипсу та захворювань. Перспективним у цьому плані є препарат-протруйник – Селест Топ. Він, до речі, має більш тривалий період дії, ніж відомий Престиж, і водночас містить речовини, що стимулюють ріст. 

Зазвичай використання протруйників виправдовує себе в тих випадках, коли ви займаєтеся промисловим вирощуванням гладіолусів на зріз або продаж посадкового матеріалу. Коли ж у вас невеликі діляночки – можна обійтися й без хімічних препаратів. У цьому випадку для профілактики використовують біологічні методи: від хвороб можна витримати бульбоцибулини гладіолусів у настої часнику з гірчицею 30-40 хвилин (300 г подрібненого часнику і 100 г гірчиці заливають 3 л гарячої води 80…90 0С і настоюють кілька годин) або в біологічному препараті Фітоспорин-М чи Фітоцид, можна скористатися препаратами Трихо Планто або Триходермін (розчин готують згідно з інструкцією); від трипсу – тримають стільки ж у розчині Актофіту (40 мл на 10 л води). Зазначені біологічні препарати є достатньо ефективними профілактичними засобами, і якщо ви прихильник органічного землеробства, то можете успішно використовувати їх при вирощуванні гладіолусів.

Посадка гладіолусів

Садити гладіолуси слід, коли ґрунт на глибині 10 см прогріється до температури 6…10 0С, найчастіше це друга-третя декада квітня. Можна висаджувати бульбоцибулини у 2-3 строки, щоб продовжити період цвітіння. Глибина садіння залежить від розміру бульбоцибулини та складу ґрунту. Великі бульбоцибулини садять на глибину до 15 см на легких ґрунтах та до 8-10 см – на важких. Щоб не помилитися, найкраще саджати бульбоцибулину на глибину, що дорівнює трьом її діаметрам. Для молодих невеликих бульбоцибулин глибина садіння зменшується. Відстань між рослинами в рядку – 10-15 см, між рядками – 25-30 см. У середньому на 1 м2 висаджують 35-50 рослин. Грядки краще робити піднятими, завширшки 1,2-1,5 м та з довжиною, що не перевищує 15 м (узагалі розмір грядки повинен бути таким, щоб зручно було доглядати за насадженнями).

Розпушування ґрунту та сусідство рослин

Через 20-25 днів з’являються сходи гладіолусів, і з цього моменту рослини потребують систематичного догляду: поливу, прополювання та розпушування ґрунту, а також підживлення. Боротьбу з бур’янами можна розпочати ще до появи сходів. Слід пам’ятати, що бур’яни – це джерело поширення шкідників та хвороб. Інтенсивне прополювання продовжують до утворення другого листка гладіолусів, коли основна маса бур’янів проросла. Надалі потрібно систематично розпушувати верхній шар ґрунту та видаляти окремі бур’яни. До цвітіння варто декілька разів злегка підгорнути рослини землею. Деяке сусідство рослин виявляє позитивний вплив на гладіолуси. Це явище називають алелопатією. Це такі рослини, кореневі виділення яких стимулюють ріст і розвиток гладіолусів, – амарант, чорнобривці, календула. Зазвичай я обсаджую ними грядки з гладіолусами. І коли молоді рослини амаранту чи календули випадково потрапляють у рядок із бульбоцибулинами – до кінця не виполюю їх, іноді залишаю. Як кулісну культуру для захисту від палючого сонця поряд із гладіолусами можна висівати кукурудзу.

Рекомендації з поливу

Без поливів у спекотний і бездощовий період не можна досягти гарного цвітіння гладіолусів. Дуже чітко це показали останні посушливі роки. Особливу увагу поливу приділяють у період розвитку 3-4 (в деяких пізніх сортів – 4-5) листків, тому що саме тоді формується суцвіття. Недостатня кількість вологи в цей період сприяє розвиткові деформованих суцвіть. Після кожного поливу чи сильного дощу ґрунт розпушують. Як часто потрібно поливати? Я роблю це через кожні 3-4 дні лише у посушливий період і ніколи не допускаю надлишку води.

Підживлення та стимулятори росу

Використання стимуляторів росту та підживлення рослин починаю одночасно з ростом надземної частини. Коли з'являються сходи гладіолусів, для стимулювання росту підземної маси коріння можна використовувати препарат Циркон. Далі, коли є 2-3 справжні листочки, для активного росту надземної маси використовую новий препарат – Келпак (один раз для росту надземної маси і коренів). Для найбільш тривалого та інтенсивного цвітіння, а також високого врожаю бульбоцибулин ефективно проводити 4-разове підживлення мінеральними або органічними добривами (єдиної думки щодо використання чи невикористання органіки немає).

Перше підживлення проводять азотом у фазі 2-го листка – вносять аміачну селітру з розрахунку 35 г/м2 (~2 ст. л.). Добриво розчиняють у 10 л води і поливають міжряддя або розкидають по поверхні ґрунту і поливають (розкидають у вологу погоду), перевагу віддають рідкому підживленню.

Друге підживлення здійснюють нітроамофоскою 15 г/м2 (1 ст. л.) та аміачною селітрою 15 г/м2 (1 ст. л.) у фазі 3-4, а третє – нітроамофоскою 30 г/м2 відповідно у фазі 5-6 листків. Четверте підживлення – на початку бутонізації та цвітіння (саме в цей час закладаються дітки на молодих бульбоцибулинах). Після кожного підживлення ґрунт обов’язково розпушують.

Позакореневе підживлення

Гладіолуси гарно відгукуються на позакореневе підживлення мікроелементами або забродженим настоєм бур’янів чи курячого посліду до появи суцвіть. Для цього у 50-літрову бочку я складаю лободу, кропиву, пирій та інші злісні бур’яни, додаю по 0,5 кг перегною, золи, курячого посліду, доливаю води, додаю готову культуру мікроорганізмів (висівки Бокаші, Байкал ЕМ, Емочки чи ін., які можна придбати в клубі органічного землеробства) для зброджування чи 30 г дріжджів. Через тиждень-два цей розчин готовий для використання, мені його вистачає на весь сезон. Потім використовую його з розрахунку 0,5 л перебродженої суміші на 10 л води. Цим розчином поливаю міжряддя і самі рослини. Ефект дуже позначається на здоров’ї, рості та квітуванні рослин. Використання такого органічного рідкого добрива може повністю замінити сухе підживлення. Тричі також проводять обприскування стимулятором росту Епін. Обробки цим препаратом можна здійснювати в той час, коли рослина переживає стрес – жорстку посуху, або ж після сильних злив. За моїми багаторічними спостереженнями, використання зазначеного біологічного препарату дуже позитивно впливає на урожайність діток гладіолусів (вони стають крупнішими і кількість їх значно збільшується).

Підв’язування рослин

Зазвичай високорослі сорти прив’язують до кілків або дроту чи волосіні, напнутої уздовж ряду, щоб вони не зламалися від вітру та дощу. Бульбоцибулини для цієї мети краще садити на глибину 15-20 см і не забувати підгорнути. Я взагалі ціную сорти (і веду в цьому напрямку селекційну роботу), які мають жорстке та міцне стебло і не потребують підв’язування. Під час зрізу квітконосів рекомендують залишати на рослині не менше 4-5 листків: саме від цього залежить величина нової, замісної бульбоцибулини.

Як правильно зрізати квітконос

Гладіолуси зрізують рано вранці або пізно ввечері. Зазвичай цю операцію проводять в момент розкриття нижньої квітки, але якщо квіти призначені для транспортування, то їх зрізують раніше. Спочатку квітконос проколюють гострим садовим ножем, надламують і витягують, злегка розхитуючи з боку на бік. Іншою рукою при цьому рослину утримують від висмикування. Спеціалісти радять після зрізу поставити гладіолуси на 4-5 годин у воду з температурою 20…25 0С або ж віднести їх у погріб у відрі з відстояною водою. Після цього їх можна готувати до транспортування: зв’язати під нижньою квіткою і верхівки суцвіть, загорнути у плівку або марлю і вкласти в коробки.

Тріпс -  основний шкідник

Для боротьби з трипсом проводжу профілактичні обприскування біологічним препаратом  Актофіт (40 мл на 10 л води) через кожні 5-7 днів, на початку фази бутонізації й до кінця масового цвітіння. Я принципово не здійснюю профілактичних обприскувань хімічними препаратами, оскільки селекційна робота вимагає постійної присутності серед насаджень.

Переконана, що хвороби і гладіолусовий трипс можна стримувати без використання «важкої хімічної артилерії». Мене обурює, коли в деяких рекомендаціях квітникарів щодо вирощування гладіолусів посилаються на такі препарати, як Бі-58, Карбофос, Дихлофос. Це ж треба так не любити себе і довкілля! 

Виправданою я вважаю обробку фунгіцидними препаратами (Фундазол, Арцерид, Ридомил Голд чи ін.) у період затяжних холодних дощів або локальні обробки інсектицидними препаратами (Актара, Моспілан, Протеус, Децис Профі, Конфідор та ін., які дозволені до використання на присадибних ділянках) сортів, що дуже вражаються трипсом, або в разі масового розмноження шкідників чи хвороб. Розчини готують згідно з інструкціями, дотримуючись усіх правил особистої гігієни. Використовують лише сертифіковані препарати. В таких випадках можна проводити одночасне обприскування фунгіцидом та інсектицидним препаратом, додаючи 1 ст. ложку рідкого мила або прилипач.

Про розмноження гладіолусів

 Основним способом розмноження гладіолусів є щорічне висаджування бульбобруньок. Щоб одержати більше бульбобруньок, дорослу бульбоцибулину висаджують на глибину 6-9 см або набік, рясно поливаючи та підгортаючи. Деякі квітникарі взагалі виламують суцвіття в таких рослин. Ґрунт має бути легким та поживним, на важких та сирих ґрунтах бульбобруньок утворюється мало, крім того, є сорти, у яких їх замало або вони дуже дрібні. Це переважно колекційні сорти, на які не варто покладатися при масовому вирощуванні.

Щоб отримати з бульбобруньок бульбоцибулини першого розбору, потрібен вегетаційний період 200-250 днів. Але є способи, що дозволяють прискорити процес вирощування бульбоцибулин до стандартних розмірів. Так, щоб підвищити енергію проростання, бульбобруньки очищують від лушпиння за 2-3 доби до посадки та замочують у теплій воді (35…40 0С), яку декілька разів міняють; бажано використовувати розчини, що стимулюють ріст та коренетворення. Тільки спочатку дітки замочують у розчині мікроелементів або Гумату натрію, борної кислоти (12-14 год), а вже потім на 2-3 год – у розчинах біологічно активних речовин (Емістим-С, янтарна кислота, Гетероауксин, Корневіт, Епін тощо). Можна замочити в теплому слабкому розчині калію перманганату (0,05 %) протягом 10-12 год або на 24-48 год – в 1 %-му розчині харчової соди.

Я раніше використовувала інший спосіб – замочувала мішечки з бульбобруньками на 4-6 год у розчині часнику, а потім у слабкому розчині калію перманганату на 10-12 год, далі розчин зливала і так тримала їх у посудині, злегка зволожуючи декілька днів, поки не проростало 20-30% бульбобруньок, і лише тоді висаджувала. Іноді очищала бульбобруньки за 2-3 тижні до посадки, загортала їх у паперові пакети, додавала річкового піску, який злегка зволожувала розчином перманганату калію, загортала в целофановий пакетик і так тримала до появи паростків. Можна використовувати й інший субстрат – подрібнений мох, торф, тирсу. Висаджують бульбобруньки на глибину 3-5 см, в рядку відстань між рослинами 5-6 см, між рядками 25-30 см (найзручніше в шаховому порядку в дві стрічки). Найкраще бульбобруньки висаджувати у вологий ґрунт у середині квітня та на початку травня. 

Нині застосовую такий спосіб – очищення дітки від лушпиння й обробка протруйником Селест Топ або Максим, після недовгого просушування – висаджування в борозни. 

Догляд за насадженнями такий самий, як для дорослих бульбоцибулин, із тією різницею, що перше підживлення проводять у фазі 2 листків меншими дозами добрив. Можна 1-2 рази обробити насадження розчином Епіну і забродженими бур’янами. Ретельніше ставляться до прополювання бур’янів. Щоб при цьому не висмикувалися молоді рослини з корінням, ґрунт зволожують і великі бур’яни підрізають ножем.

Дехто з квітникарів найбільш цінні сорти або дуже дрібну фракцію діток висаджує у ящики або торф’яні чи паперові горщики ще в березні, а потім переносить у травні на відкрите повітря або ж обережно пересаджує із землею у ґрунт. Догляд за посадками в ящиках такий самий, лише тут дітки частіше страждають від недостатності вологи, у спекотну погоду їм необхідний щоденний полив. Можна висаджувати бульбобруньки і в холодний парник наприкінці березня, натягуючи зверху плівку над дугами. Це прискорює їх проростання.

Є ще один спосіб розмноження – поділ бульбоцибулин. Його використовують дуже рідко (можливе інфікування рослини) переважно для цінних та малопродуктивних сортів. За 2-3 доби до садіння дорослу бульбоцибулину розрізують гострим ножем на 2-3 частини, з брунькою та частиною денця. Місця зрізів необхідно продезінфікувати зеленкою та притрусити подрібненим вугіллям. Далі висаджують у ґрунт.

Насіннєве розмноження найчастіше використовують у селекційній роботі. Гладіолуси – перехреснозапильні рослини, їхні сортові ознаки не повторюються в нащадків. Але якщо ви полюбляєте експериментувати, то і з насіння можете виростити щось цікаве…

Насіння гладіолусів найкраще зберігає схожість у насіннєвих коробочках. За 2 тижні до посадки його вибирають із коробочок у марлевий мішечок і намочують на 2-3 год у слабкому теплому розчині марганцівки (30 0С), далі пророщують у теплому місці до появи 10-15% паростків. Висівають рано навесні, в кінці березня – на початку квітня, в ґрунт або в ящики, землю перед висівом бажано пролити окропом. Насіння розкладають на поверхні ґрунту, злегка пригортають шаром легкої землі завтовшки 0,5 см, потім бажано накрити його плівкою до появи сходів, які з’являються через 25-30 днів. Прополюють часто і дуже обережно, попередньо зволоживши ґрунт. Підживлюють 2-3 рази, починаючи з появи першого справжнього листка, концентрацію добрив зменшують у 2-3 рази.

Висновки

Пам’ятайте: здорова рослина з хорошою імунною системою менше вражається шкідниками та хворобами! Тому великого значення я надаю якісному посадковому матеріалу, правильно підібраному асортименту гладіолусів та агротехнічним заходам: сівозміні, підживленню, розпушуванню ґрунту, поливу, своєчасним профілактичним обробкам препаратами, дозволеними до використання на присадибних ділянках. 

Владислава Патока, к.б.н., селекціонер, спеціаліст садово-паркового госп-ва,

смт. Немішаєве, Київська обл.

Цікаві факти про гладіолуси можна прочитати тут.

Основні моменти з агротехніки гладіолусів можна прочитати тут.