Троянди – моя любов

Троянди вирощую вже десять років, і на цей час моя колекція нараховує 50 сортів. Звичайно, справа не у кількості, а скоріше в якості, тому у вільний час не обмежую увагою жоден кущ. Я не ставила собі за мету назбирати стільки сортів, все вийшло якось само собою: один купила на ринку, другий обміняла, а третій виростила з живця і так далі. Про агротехніку вирощування цієї квітки на сторінках «Сільського вісника » було написано багато. Але мені треба, щоб усе було швидко і не дуже дорого. Якихось особливих добрив не купую, адже у селі все під рукою: перегній, компост, деревний попіл, торф, коров’як тощо. У спекотні дні літа, по можливості, поливаю із шланга водою, регулярно рихлю землю навколо кущів. Помітила, що троянди добре реагують на поверхневе підсипання торфу з перегноєм, навіть без розпушування верхнього шару ґрунту. Кущ стає міцний, листя зелене, блискуче, а квіти великі та яскраві. Звичайно не обходиться без обприскування від шкідників (згідно інструкції розводжу будь- який препарат від колорадського жука), повторне обприскування проводжу через два тижні. На зиму троянди накриваю шаром торфу, який навесні не треба згрібати і виносити з клумб (торф я розгортаю навкруги кущів). Таким чином ми маємо подвійну користь: збережені від морозів кущі та додаткове добриво. Раніше укривала кущі листям, але з ним навесні багато мороки, адже вітер сушить листочки та розносить по всьому подвір’ї. Пробувала укривати й тирсою, але у кожній купці поселились миші, які обгризли кору троянд, з’їли усі крокуси, тюльпани та лі лії. Тому після такого нашестя у квітів довго загоювалися рани, до того ще й тирса злежується і справляє гнітюче враження на сусідні рослини. 

Виткі троянди кладу на землю і обмотую мішковиною, коріння засипаю торфом. Ніби все робила добре, але навесні мої троянди мали чорні плями на стеблі, я подумала, що це якась хвороба. Але квіти добре розвивались і цвіли. Це вже потім у вашій газеті я прочитала, що це опік від різкого зняття укривного матеріалу в сонячну погоду. Троянди справляють казкове враження на глядача безліччю квітів, різноманіттям барв і форм, неповторним ароматом, який стоїть у повітрі від масового цвітіння. Виткі троянди можна легко розмножити прикопуванням пагону навесні (до розпуску бруньок). Кожна брунька, яка пробудиться, пустить вгору молоду гілочку, а у землю – корінці. На зиму її вкриваю по всій довжині. Через рік пагін відокремлюю від материнського куща і розділяю на частини, в залежності від того, скільки молодих рослин утворилося, а потім висаджую. Можна, звичайно, живцювати, але мені описаний спосіб здається простішим. 

Хочу розповісти про свої улюблені сорти. Особливо виділяється ніжно- рожева англійська красуня Eden Roze. Її квітка у стадії повного розпуску досягає 12 см у діаметрі, сорт відноситься до кущових троянд. Передати їх красу словами неможливо. Білі крайні пелюстки плавно переходять до насиченої рожевої серединки, якої у цих квітів ніколи не видно. Цвітіння рясне та тривале (у два етапи). Кущ у мене молодий, всього з двох пагонів по 2 м заввишки. Але які вони були, коли розцвіли! Квіти виглядали, наче плоди на колоноподібних деревах, при повному розпуску нахилялися голівками донизу, ніби дякуючи за турботу. 

Витка троянда Pink Perpetue незвичайного яскравого кольору. Квіти густомахрові, сліпучо- рожеві. Сорт відзначається двома хвилями рясного цвітіння, окремі квіти з’являються протягом всього сезону. Коли розквітають усі бутони, здається, що це одна квітка гігантських розмірів. 

Дуже красивий виткий сорт Аlchymist. Сама квітка є прекрасною від стадії бутону до повного розпуску: густомахрова, досить велика, переливається жовтувато-рожевими насиченими відтінками. Цвітіння рясне, триває до одного місяця. Сорт відрізняється дуже бурхливим ростом (до 4 м заввишки). Для декоративності треба зрізувати старі загрубілі гілки. 

Рожева Aloha схожа на Pink Perpetue, але її квіти напівмахрові та з відкритою серединкою. Цвіте так, що не видно листя. Іноді гілки ламаються пі д вагою квіті в, тому їх постійно підв’язую до опори. Цвітіння у червні триває до місяця, восени з’являються поодинокі квіти. Плоди з гілок обриваю, щоб не знесилювати рослину. 

А свою витку Sympathie отримала із «СВ», вона повністю виправдовує свою назву. Зацвіла у рік посадки. Тоді я дуже здивувалася, хіба у виткої троянди бувають такі високі бокаловидні квіти? Виявляється, бувають, особливо це спостерігається під час першого цвітіння. Зараз їй кілька років, вона виросла з триметрової драбинки, тому треба ставити вищу опору. Її червоно-вишневі квіти видно за кілька кілометрів від дому. 

Зорина Ситник, с. Тумин, Волинська обл. 

Від редакції: про основи агротехніки троянд ви можете прочитати тут.