Приємного чаювання! Ч1

Чай — ​це завжди гарний привід,  щоб зібрати в коло рідних і близьких людей за одним столом.  Цей божественний напій не тільки чудово втамовує спрагу, але і є невід’ємною  частиною дружньої бесіди. Найрізноманітніший асортимент чаїв, виготовлених за спеціальними технологіями,  представлено в супермаркетах і крамницях. Чого там тільки немає: фруктові,  ягідні, плодово-ягідні, з травами і без трав... І це не дивно, адже такий напій може стати гарним подарунком для будь-якої людини, що цінує смачні та якісні сорти чаю. Але фахівці не радять ними захоплюватися. Найчастіше всі ці  різновиди мають у складі штучні ароматичні добавки, які не несуть ніякої  користі натуральному продукту. 

Збирання та сушіння 

Люди з давніх-давен вважали чай священним напоєм довголіття, а лікарі— цілющим засобом для здоров’я. Сьогодні люди, які не хочуть пити ароматизовані напої, а також бояться пити неякісні чаї,  в яких забагато кофеїну чи таніну, звертаються до збору трав. Особливо цінуються лісові травички, що вважаються  найкориснішими. Але й ті, що ростуть у саду, корисні не менше.  

Для того, щоб напій приносив максимальну користь, потрібно знати, коли  і як збирати трави. Основні правила: шкодуйте природу і не збирайте більше, ніж  може знадобитися, не зривайте трав, які вам невідомі. Надземні частини рослин заготовляють у теплу і суху погоду, коли  зійде роса. Найкращим часом для збору вважається період повного цвітіння  рослини. Ніколи не можна виривати все з корінням,— ​беріть лише необхідну кількість кореневищ, щоб рослини мали змогу рости і надалі. Збирайте квіти  і верхівки рослин так, щоб іще залишалися квіточки для визрівання насіння.  Якщо збираєте листя з ягідних кущів, то зрізуйте молоді листочки на гілці лише по кілька штук, а не всі підряд.  

Зів’ялі, зіпсовані комахами та уражені хворобами рослини заготовляти  не можна. Не збирайте також трави біля промислових підприємств, автомобільних трас та в інших забруднених зонах. Квітки і суцвіття збирають вручну залежно від  строків цвітіння кожного виду, але переважно на початку цвітіння, щоб квітки  або суцвіття не зів’яли і не розпалися на окремі частини. Цілими суцвіттями  беруть ромашку, нагідки, пижмо; квітками зривають коров’як, липу, а з троянди  збирають тільки пелюстки. 

Листя багатьох рослин починають  збирати тоді, коли воно досягає нормальних розмірів. Збирають усе літо  до початку відмирання і пожовтіння. Найкращою сировиною все ж є листочки, зібрані на початку цвітіння. Є винятки з цього правила: листя мати-й-мачухи  збирають після цвітіння, листя травневої конвалії беруть у період бутонізації,  а листя брусниці — ​відразу з-під снігу або пізно восени після плодоношення  (зібрані в інший час, вони швидко чорніють і втрачають лікувальну цінність).  Насіння збирають тільки дозріле, ціле,  не пошкоджене комахами. Плоди соковитих ягід потрібно брати рано-вранці,  оскільки зібрані вдень, у сильну спеку, вони швидко псуються.  

Після збирання якомога швидше  беріться до сушіння сировини. Необхідно все перебрати, видаливши рештки  випадкових, пошкоджених рослин та грудочок землі. Сушити у прохолодному, провітрюваному приміщенні. Це може бути горище або навіс, але приміщення  обов’язково повинно добре провітрюватися для того, щоб трави правильно  підсихали. Ті плоди і ягоди, в яких дуже  високий вміст вітаміну С (барбарис і горобина, чорна смородина і шипшина),  можуть бути висушені лише в сушарці з температурою 45...500С.  

Усі заготовки потрібно ще вміти правильно зберігати. В жодному разі не змішуйте всі трави і не кладіть їх в одну ємність. Сушені трави найкраще залишати в полотняних мішках. Зібрані  та висушені рослини добре зберігаються в коробках, ящиках. Якщо трава має  дуже сильний запах, наприклад, як м’ята  або материнка, то краще всього зберігати її у скляних, керамічних посудинах,  які можна щільно закрити. Найліпше  на кожну ємність зробити етикетку з назвою рослини та терміном збору, адже  деякі трави зберігаються лише рік. Як правило, трави, квіти і листя можна вживати  до двох років при правильному зберіганні. Що стосується ягід, то максимальний строк їх життя у сухому вигляді— ​до чотирьох років, а ось коріння— ​до трьох років.