Родючість ґрунтів! Ч3

Про посів і знаряддя Овсинського. Орав він не глибше ніж на 5 см. Полольниками підрізав бур’яни й розпушував верхній шар. Культиватор регулював так, щоб лабети підрізали верхній шар, створюючи ідеально рівну  «підошву». Сошники сівалок доводив до розуму, щоб насіння лягало на цю підошву рівно, не купами, а поодинці, із потрібною густотою. В особливих  випадках, дуже рідко, користувався  котком. Найважливіше — ідеально рівна поверхня під мульчею. Вона завжди  волога, і насіння сходить без дощів усе одночасно. Цього ніколи не буває при оранці, а тим паче — при перекопуванні, й насіння, опинившись на різній глибині й у різному контакті з ґрунтом, сходить нерівномірно. Насіннячко, що зійшло,  швидко й надійно чіпляється за капілярну поверхню, що дозволяє боронити  сходи тричі — через два дні: Овсинський завжди чекав, поки рослинки піднімуться після борони. При дощі боронив ще. Так  утримував ґрунт у постійному нагромадженні вологи, і посіви швидко набирали  силу. Постійна пухкість мульчі — головне правило догляду за посівами, і поки  рослини не притінили ґрунт, робиться два-три проходи полольниками.  

«Мілка, дводюймова оранка, що гарантує провітрювання ґрунту,— це саме  той таємничий діяч, що зняв зі змучених плечей хліборобів важкий тягар посухи. Тепер я не тільки спокійно,  але й із деяким задоволенням зустрічаю цю жахливу кару землеробства.  Рослини в нас надійно зійдуть і будуть зростати без дощу, нітрифікація  й охолодження газів відбуватимуться  найенергійнішим чином, а гарна погода тільки полегшує нам роботу на полі,  тому дощ часто стає перешкодою»,— писав П. А. Костичев. Важко в це повірити!  У нас є розумна система, на яку кожен може спиратися, створюючи «розумний город». Так і чую запитання: чому ж ця система не стала загальноприйнятою?!  Чому ми дотепер копаємо й оремо на шкоду собі? Чому ж ми копаємо? 

Відповідь до образливого проста:  тому, що є ті, кому це дуже навіть вигідно. Вони й керують наукою та культурою.  У нашому випадку розвиток землеробства визначили торговці сільгосптехнікою й добривами. Вони, наші рятівники,  допомагали нам боротися із проблемами обробки ґрунтів і живлення рослин.  Але хитрість ось у чому: щоб допомагати вирішувати проблеми, треба спочатку їх створити. Вони створювали свою науку  й просто ігнорували досягнення успішних хліборобів. І їхній бізнес процвітав.  І процвітає дотепер. Відбувається тільки те, що комусь вигідно.  

Ми живемо в суспільстві торгівлі проблемами. У цьому значенні наш  світ виглядає досить курйозно: постійно хтось створює проблеми, лякає інших і пропонує допомогу, а всі слухняно  за неї розплачуються. Важко повірити,  але майже всі головні проблеми створені штучно. Медицині потрібні хвороби — і вона створює їх. Не вірите? Тоді  уявіть, що всіх нас передали в руки лікарів. Якими ми станемо, здоровими  або хворими? Пресі потрібні скандали  й конфлікти, і вона роздмухує їх, як тільки може, а не може — вигадує. Або ось,  найсвіжіша проблема — ковід. Завжди  дешевше створити науку, ніж втратити владу й виробництво. Нас ганяють,  як білок у колесі: «розв’язання» однієї  проблеми створює інші, тож ми платимо, платимо й платимо. «Після гамбургера, морозива й чипсів не забудь  Дірол-кідс!»,— а також «Мезим» для  шлунка, «Галстену» для печінки й бальзам Біттнера, після чого знову можна  труїти себе чипсами й купувати ліки. Мліючи від такої всеохоплюючої турботи, ми  вже не бачимо за новою «наукою» тих, хто має з цього зиск. 

P. S. Оптимістична нотка. У всьому світі поступово поширюється система  нульового обробітку ґрунту (No-till), заснована на відмові від оранки. У перекладі з англійської No-till означає  «не орати». Непорушена структура ґрунту до сівби є важливим компонентом  технології нульового обробітку ґрунту. Так, США використовують цю технологію на близько 20% оброблюваних земель.  Канада, Аргентина, Парагвай, Бразилія — понад 50%, Австралія — 12%, решта  країн — 0,8%. 

Підготував Володимир Столяренко