Рятуємо кавуни від птахів

Зараз холодно, зимно — ​січень, а вже час думати про майбутні врожаї. Багато з нас помітили, як за останні десять років змінився клімат у бік потепління. Проживаю я на Поліссі. Коли приїхала сюди в 1985 році, найвища температура влітку була +250  С, а опадів за вегетаційний період випадало до 600 мм.  Зараз на Поліссі значно спекотніше. Температура в літні місяці сягає +30..360С,  дощів випадає геть мало, з квітня по вересень може бути 160 мм, а в цьому році— ​200 мм. Ну скажіть, чим не південь?  Отож, постає питання: чому б не спробувати вирощувати баштанні культури?  А саме кавуни. Це моя найулюбленіша культура. Можу їсти їх скільки завгодно.  

Газету передплачую із самого початку її існування, тому проблем із насінням не було. Виписувала різні сорти:  Кримсон Світ, Огоньок, Сахарний продюсер, на виставці купила сорт Тюльпан.  І все б нічого, та цілих вісім років, як виявилося, кавунів хочу не тільки я, але  й птахи— ​ворони. Сказати, що це кошмар,— ​не сказати нічого! Вони нападають  на посадки, розбивають плоди і повністю виїдають м’якуш, видзьобують усе,  залишаючи саму шкірку. 

Боротися з ними неможливо, вони  тепер теж цивілізовані й хитрі. Хтось скаже: «А що там, кинь бур’ян, накрий— ​і не  знайдуть». Знайдуть, повірте,— ​і праці шкода, і урожаю немає, і найулюбленіші  «ласощі» з’їли. А коли ти виростив на піску кавун вагою 7–8 кг, це дорогого коштує.  Я з цими крадіями веду боротьбу, використовуючи власний метод ось уже вісім  років, і досить успішно. Шановні жіночки, пані! Якщо ваші капронові колготи  тілесного або білого кольору пустили стрілку, не викидайте їх— ​це надійний захист від ворон! 

Колготи, які вийшли з ладу, я ріжу на три частини (верхівку і дві «ноги»). А коли кавун досягне розміру з кулак, я його «одягаю» в колготок, один край зав’язую на кавуні, на маківці, а інший—  обережно зав’язую на стеблі. Кавун росте, безрозмірний колготок розтягується,  і обоє живуть дружно. Коли кавун достиг, ви його зрізали, вийняли, колготок випрали і відклали на майбутнє.  Як не дивно, проте птахи не чіпають кавунів у такому «одязі».  

У минулому році весна була рання,  то й кавуни я посадила рано, і вже 20 липня вони достигли— ​великі, смачні й соковиті. Наприкінці жовтня ми зібрали  останні з городу. Три місяці ми щодня їли кавуни, тож спасибі за насіння. Хоча й поборотись за них, як завжди, довелося.  

Всім бажаю гарних врожаїв— ​і не ли­ше кавунів, а й усіх городніх культур!  

З повагою, Ганна Мельничук, с. Грозіно, Житомирська обл.