Сад. Початок. Ч2

Коренева шийка. Це перехідна зона  від кореневої системи до стебла (стовбура). Вона чітко відрізняється, оскільки кольори кори кореня і стебла різні.  Значення кореневої шийки для агротехніки полягає у тому, що за її розміщенням визначають правильність глибини  висаджування плодових культур.  

Стебло. Розташовується вище кореневої шийки і складається зі стовбура та  системи гілок із листками. Воно пов’язує  кореневу систему з листками і генеративними органами, слугує опорою для  інших надземних органів, по ньому транспортуються волога і мінеральні поживні речовини від кореня до гілок, листків квіток та плодів. Стебло плодових  дерев поділяють на штамб, центральний провідник і пагін продовження. 

Штамб — нижня частина стовбура — від кореневої шийки до перших нижніх гілок крони.  

Центральний провідник — нижня частина стовбура, на якій розміщуються основні (скелетні) гілки першого  порядку. Верхня нерозгалужена частина центрального провідника — пагін подовження. Сукупність гілок усіх  порядків і центрального провідника називають кроною. 

Кущі формують крону з гілок, які  утворюються безпосередньо біля кореневої шийки. В кроні формуються  гілки різних порядків: великі гілки,  що сформувалися з центрального провідника, називають основними, першого  порядку, ті, що утворилися на них — другого порядку і так далі. На основних гілках усіх порядків виростають дрібні  гілочки, на яких розвиваються генеративні утворення — їх називають гілками  обростання.  

Бруньки. Це утворення, в яких формуються нові вегетативні або генеративні органи рослин, тобто відбуваються  морфогенетичні процеси. Вони поділяються на вегетативні, в яких формуються листки й пагони, та генеративні —  забезпечують утворення квіток і плодів. Генеративні бруньки поділяють на прості  та змішані. З простих утворюються тільки квітки і плоди, а зі змішаних — квітки,  плоди, пагони і листки. Змішані бруньки формуються у насінних порід, аґрусу  і смородини, прості — у кісточкових порід.  Усі плодові та ягідні культури закладають генеративні бруньки за рік до плодоношення. Тому для одержання високого  врожаю необхідний щорічний ретельний  догляд за рослинами. Лише у ремонтантних сортів малини і суниць відбувається формування генеративних бруньок,  цвітіння і плодоношення в один рік. 

Генеративні плодові гілочки. До них відносять: у насінних порід — кільчатки, списики, прутики, продухи і плодушки; у кісточкових порід — шпорці, букетні та змішані гілочки; у ягідних — кільчатки. 

Кільчатки. Короткі гілочки, 13 см, із недорозвиненими бічними бруньками  і добре розвиненою верхівковою генеративною чи вегетативною брунькою.  

Списики. Однорічні гілочки, 5–15 см, за формою — списик. Мають укорочені міжвузля, верхівка — велика вегетативна або генеративна брунька. 

Плодові прутики. Однорічні гілочки, довші за 15 см, трішки вигнуті, тоненькі,  еластичні, завершуються великою генеративною брунькою.  

Плодушки. Це кільчатки, списики  і прутики, які розгалузилися після двочи триразового плодоношення.  

Продухи. Багаторічні генеративні  гілочки, що складаються з розгалужених плодушок. Високу продуктивність  зберігають до 6 років. 

Шпорці. Гілочки довжиною до 8 см, які формуються у сливи та абрикоси.  Густо вкриті вегетативними та генеративними бруньками і закінчуються колючкою. Їхня продуктивність зберігається  протягом 5 років. 

Букетні гілочки. Короткі, до 3 см,  із розміщенням на верхівці групи генеративних бруньок і однієї-двох вегетативних.  На вишні зберігають продуктивність 3–6 років, а на черешні — 5–15 років.  

Змішані гілочки. Утворюються у кісточкових порід, довжиною 15–30 см.  Генеративні та вегетативні бруньки розміщуються на них уперемішку.  

Інформація про генеративні плодові  гілочки важлива для того, щоб при формуванні крони та обрізуванні в процесі  плодоношення плодових культур зберегти їх оптимально необхідну кількість  для формування високого та якісного врожаю плодів. 

Василь Довгополюк, канд. біол. наук