Схеми посадки малини. Ч2

При розростанні, вирощуємо малину стрічками  завширшки 2 м і робимо прохід 1 м, по якому збираємо ягоди з обох боків по півстрічки: ліворуч і праворуч. Це по 1 м у різні боки — можна легко дотягнутися. Проходи, розміщені через  2 м, обробляємо мотоблоком із метровою фрезою. Робимо це, коли пагони  досягають заміщення до 20 см разом із  бур’янами. Фреза мотоблока дуже добре з цим справляється. Звісно, малина  швидко відновлюється, тому проходити міжряддя мотоблоком доводиться раз на місяць. Але ця операція не відбирає багато часу. За відсутності техніки можна  робити це вручну — тоді прохід зменшується до 80 см. У стрічках, де росте  малина, залишаємо пагони густо, в середньому десь 30 х 30 см. Щільність для  рослин із одним-двома пагонами сягає до 10 шт./м2  . Кущі з більшою кількістю пагонів викорчовуємо, тоненькі пагони зрізуємо під корінь. 

Це дуже загущена посадка. Вона розрахована на наш сухий клімат, без поливу. Звісно, з поливом кущі росли б міцнішими й така схема посадки була б небажаною — потрібно було б зменшити щільність рослин. Висота пагонів у наших умовах вирощування сягає близько 1 м,  та до 1,5 м у найбільш сприятливі та дощові сезони, які в нас бувають раз на 5–7  років. Тому така схема посадки для наших ремонтантних сортів є оптимальною.  

Ця схема посадки також підходить  як для низькорослих, так і для середньорослих сортів. До цих сортів належать  тільки два штамбових сорти малини — Крепиш і Таруса (хоча, можливо, є і якісь нові). Така схема для них є ідеальною в усіх регіонах і за будь-яких погодних  умов. Саме для них прохід при ручному обробітку можна зменшити до 60 см  або використати мотоблоки з фрезою завширшки 50–60 см. 

Для високорослих сортів, до яких переважно належать звичайні сорти одноразового (літнього) плодоношення, є своя схема посадки. Вони високі й без  підв’язки стоять погано або зовсім падають. Прохід для них ми залишаємо завширшки 1 м — саме під наш мотоблок,  при ручній обробці можливо і 60 см. Ширина стрічки становить уже не 2 м, як  у ремонтантних, а всього 1 м. Тому відповідно корегуємо початкову схему посадки: у стрічці залишаємо кущі малини  з розрахунку 5–10 шт./м2  , залежно від кількості пагонів у кущі (до 10 шт./м2 ). 

Тут хочу наголосити, що краще залишити 10 поодиноких пагонів, ніж  5 кущів із двома пагонами. А ще гірше — три кущі, які мають по три пагони. На перший погляд, здається, що це  неправильно, але на практиці врожай із десяти маленьких кущів виходить більшим, ніж із трьох великих. Це дуже актуально, якщо не проводяться хімічні обробки для захисту рослин.  

Підв’язуємо малину до однієї опори, яка міститься в центрі. Крайні пагони  нагинаємо в центр. На фото «звичайні»  сорти, вони ще не підв’язані й не проріджені. Цю роботу виконуємо навесні,  коли пагони розпускаються. Тоді добре видно, який із них вдало перезимував,  а який підмерз. Це впливає на врожайність, тому залишаємо найкращі. Восени ж їх виявити просто неможливо.  Тут також варто наголосити, що на зимостійкість малини впливають хвороби.  Адже якщо рослина пішла в зиму здоровою, то і перезимує добре. А восени  важко відрізнити здорові рослини від хворих. Це мені відомо з власного більш ніж 15-річного досвіду. 

Ось так ми вирощуємо малину. Звісно, розповісти словами про все важко, недаремне кажуть: «Краще один  раз побачити, ніж сто разів почути».  Але все ж таки сподіваюся, що моя стаття комусь допоможе. Якщо у вас виникнуть запитання, можете телефонувати:  (096) 396-39-95 (у зимовий час). Отож  будьте кмітливими, й ви легко оберете свою схему посадки. Наостанок  бажаю всім миру, міцного здоров’я та трудових успіхів.  

Олег Крохмаль, с. Соснівка, Кіровоградська обл.