Все про цибулю та часник

Все про цибулю та часник

Серед овочів найпочесніше місце посідає цибуля. Це єдина культура, яку ми вживаємо майже щодня. Вона смачна і дуже корисна у лікуванні різних хвороб, із неї виготовляють кілька медичних препаратів. Цибуля з гордістю несе свою корону найпотрібнішої людству рослини, адже її вживають усі народи світу.



Історія її виникнення є таємницею, дотепер не знайдено навіть дикого виду цибулі ріпчастої. Але є дані, що відома вона була більш ніж за 4 тис. років до н.е. Ще в Давньому Єгипті за часів зведення пірамід цибуля була майже основною їжею будівельників. Особливо цінували її як оберіг, а римські легіонери запасали цибулю та часник перед походами, їх включали до військового раціону. В Греції цибулі приписували незвичайні, майже містичні властивості. Ібн Сіна на початку XI ст. писав: «Харчова цибуля особливо допомагає знешкодити погану воду: якщо кинути в неї шкірочки від цибулі, це буде один із засобів для знищення її запаху». Це свідчить про те, що цибуля багата на фітонциди, які згубно впливають на бактерії та найпростіші одноклітинні організми. Антимікробну дію цибулі використовують у медицині й ветеринарії, а також для зберігання харчових продуктів. Особливо високу фітонцидну властивість мають стиглі плоди.



За смаковими якостями ріпчасту цибулю поділяють на три групи: гостру, напівгостру й солодку. Гостра цибуля – пекуча на смак, але в ній більше цукру, аніж у солодкій. Ефірна олія, оскільки в її складі є сірка, подразнює слизову оболонку очей. Напівгостра й солодка містять менше ефірів, зате в них чимало вуглеводів і вітамінів. У цибулі виявлено цукристі сполуки – глюкозу, фруктозу, арабінозу та ін. У листі-пері рослини багато каротину. Вміст аскорбінової кислоти часом доходить у ній до 100 мг на 100 г маси. За вмістом вітаміну С цибуля може позмагатися з коренем петрушки. За кількістю калію вона йде майже на рівних із солодким перцем та капустою. А за показниками магнію прирівнюється до огірків, буряку та редиски.



Давні люди не знали всіх цих показників, але вони помічали, як сік чи кашка з цибулі позитивно впливали на загоювання ран, цей засіб використовували при укусах змій та інших отруйних тварин. Великий знавець лікарських рослин Діоскорид радив рятуватися від таких ран сумішшю цибулі, рути і солі. Славнозвісний давньоримський лікар Гален засвідчив, що цибулю корисно споживати флегматикам, тоді як людям, що легко збуджуються, її можна їсти в невеликих кількостях. Цибуля, за визначенням медиків, поліпшує апетит, сприяє засвоєнню їжі, має легку послаблювальну дію, зменшує кількість цукру в крові (цю властивість враховують під час лікування цукрового діабету).



При атеросклерозі та гіпертонічній хворобі цибуля знижує рівень холестерину в крові. Натерту цибулю або її сік, наполовину змішаний із медом, рекомендують під час стійких бронхітів із сухим кашлем. Печена цибуля або цибулева кашка на молоці прискорює визрівання наривів та фурункулів. Соком цибулі змазують волосисту поверхню голови при себореї, гніздових облисіннях і просто для зміцнення й гарного росту волосся. При цьому зникає і сама лупа. Яскраво- золотистий колір волоссю надає фарбування його відваром ромашки, ревеню та цибулевого лушпиння. Усі ці важливі й цінні якості цибулі треба знати, але вживати овоч із розумінням, не зловживати ним і пам'ятати, що при хворобах нирок, печінки, шлунка та серця слід порадитися з лікарем.



Окрім цибулі ріпчастої, в Україні культивується багато інших видів цибулі.



Цибуля-порей – це дворічна рослина, яку культивують як однорічну. Цибулини не формує. Дуже смачна товста біла ніжка та молоде листя, яке має слабкогострий присмак, надає неповторного аромату кулінарним виробам. Порей використовують здебільшого в салатах через великий вміст калію, заліза, кальцію, фосфору, сірки, вітамінів С, В1, В2, Е, РР, каротину. Але для приготування супів, гарнірів до м'ясних та рибних страв він теж незамінний. Вживання порею при хворобах шлунка та дванадцятипалої кишки не рекомендовано, або потрібна консультація лікаря.



Цибуля-шалот – багаторічна рослина, яка вегетативно розмножується і відрізняється від цибулі ріпчастої здатністю поділятися на 6-12 штук. її ще називають кущівкою. На смак молоді цибулинки дуже смачні й соковиті. Шалот надзвичайно лежкий та скоростиглий, рано дає листя-пера та дрібненькі цибулинки. Його вживають у кулінарії для приготування салатів у свіжому вигляді, для маринування та як пряну приправу до страв. Містить вітаміни, цукри, ефірну олію.



Цибуля-шніт, або різанець – багаторічна рослина, цінується за морозостійкість. У неї багато різних назв – наприклад, трибулька. Її листя, як трубочки, вузькі, шиловидні, квіти фіолетові, цибулинки маленькі, мають вигляд невеличких потовщень. Використовують як скарбницю корисних речовин у кулінарії й у медицині. А садівники полюбляють іще й за декоративність. Посадки невеликими групами привертають увагу, фіолетові квіточки з червня по жовтень майорять невеликими острівцями, приманюючи бджілок. Шніт – дуже багата на вітаміни цибуля: наприклад, вітаміну С в ній утричі більше, аніж у ріпчастій цибулі. Використовують здебільшого як приправу до різних страв та у свіжому вигляді – для салатів, завдяки ніжному смаку.



Цибуля-батун – це багаторічна зимостійка рослина, яка не формує цибулинок: замість них у неї потовщене стебло. Листя порожнисте, трубчасте, як у ріпчастої цибулі, але трохи товстіше. Зелене листя батуну містить каротин, цукри та вітаміни С, Вг В2, РР, ефірну олію, мінеральні речовини (солі калію, магнію, заліза). Вітаміну С в зеленому листі батуну вдвічі більше, ніж у зелені ріпчастої цибулі. В китайській медицині батун вживали як потогінний, знеболюючий засіб. Він мав тонізуючий ефект, а також його застосовували при переломах кісток та фурункулах. Із батуну виготовляють ліки, які понижують кров'яний тиск та підвищують еластичність капілярів.



У кулінарії його використовували як приправу до різних страв, для салатів, маринадів. Він дуже цінний наприкінці зими завдяки великому вмісту вітамінів, яких так бракує у цей період в організмі людини.



Часник – це дворічна трав’яниста рослина з родини цибулинних. У Центральній Європі був відомий ще 5 тисяч років тому. Його називали королем прянощів. Дикі форми часнику зустрічаються по всьому світу. Часник як лікувальний засіб застосовували давні лікарі, а саме Гіппократ. Ще в сиву давнину вважали, що часник «чистить артерії», лікує запалення легень, допомагає проти згортання крові. Смак і запах часнику обумовлені наявністю ефірної олії (0,23-0,74%), яка містить ал-ліцин та інші органічні сполуки сульфідної групи (фітонциди), що мають антимікробну дію. Так, карболова кислота вбиває туберкульозну паличку за добу, сірчана – за 30 хвилин, а часникові фітонциди впораються з нею всього за 5 хвилин.



ЧасникДо складу зубків часнику входить велика кількість білкових речовин (6,5-8%) та вуглеводів. Білків у хімічному складі стільки, скільки не знайти в жодному овочі. Часник також містить флавоноїди, які послаблюють спазми судин, знижують тиск крові в судинах, при цьому виводячи надлишковий холестерин. У часнику є значна кількість калію, кальцію, натрію, магнію та фосфору. За вмістом заліза всі інші овочі поступаються часнику, окрім буряків, зелені петрушки та кропу звичайного.



Під час Великої Вітчизняної війни часник був необхідною рослиною, яка лікувала гнійні рани, він знищував збудників стафілококу, стрептококу, туберкульозу, холери, черевного тифу. Часником та його летючими речовинами добре лікувати різні простудні хвороби: грип, фарингіти та ін. У старовинних описах часник прославив себе завдяки лікувальній дії при хворобі серця. Давні вчені писали, що щоденне вживання 20 зубків (60 г) часнику протягом трьох місяців давало добрі результати. У крайньому випадку хворі почували себе краще, ніж до цього. У Греції протягом тисячоліть боролися з гіпертонією, вживаючи часник. Протиглисна дія часнику була відома ще з давніх часів (часниковими клізмами вигонили гострики у дітей).



Часник підсилює апетит, стимулює виділення травного соку, сприяє виділенню жовчі. Відомий медичний препарат Аллохол, який вживають при гепатиті, холециститі, атонії кишківника, має у своєму складі екстракти часнику, кропиви, висушену жовч та активоване вугілля. Він знижує рівень цукру в крові та підсилює процес творення глікогену в печінці, тобто часник виступає як допоміжний засіб при цукровому діабеті.



Часник досліджують учені різних країн. Нещодавно було доведено, що вживання його в їжу попереджує захворювання на рак. Існують достовірні відомості, що в країнах, де споживають багато часнику, злоякісні пухлини зустрічаються рідше.



Підводячи підсумок про значення часнику, ми бачимо, який він незамінний, багатий на вітаміни та інші корисні речовини. Його захисні фітонцидні функції зберегли життя багатьом людям. Його сила велика, і він із честю носить свою корону серед усіх овочів.



У вирощуванні часник не складний, полюбляє сонячні, підживлені ділянки землі, частенькі поливи. Розмножується як діленням головки на зубки, так і повітряними цибулинками, що виростають на стеблі після цвітіння. Після садіння повітряних цибулинок навесні їх можна не викопувати в кінці літа. На наступний рік зі сформованого однозуба виростає повноцінна часникова головка.



Зараз виведено багато сортів часнику, які ми обираємо залежно від різних потреб. Але бачимо, що весь часник, який продається в супермаркетах, не є нашим рідним, та і смак його не такий, якого б ми хотіли. На жаль, український часник зустрічається тільки на базарах – він різкий на смак і надзвичайно корисний, бо рідна земля нагородила його всіма тими якостями, про котрі я написала вище. Хотілося б, щоб у кожній українській сім’ї вирощували і споживали часник у великій кількості. І тоді, можливо, в нас менше людей хворітимуть на рак.



Здоров’я усім вам!

Категории

Attached Products

Пожалуйста, подождите...