Знайомтесь — ліатріс

Ця рослина дивує величезними квітконосами, прикрашеними видовженими густими суцвіттями, повз які не можна пройти, не висловив ши захоплення. Знайомтесь— ​це ліатріс. Потрапила вона до нас із Північної Америки, де місцеве населення називає її зіркою прерії. 

Це висока багаторічна трав’яниста рослина (пагони сягають 1 м ) з бульбоподібним кореневищем. Колосоподібні суцвіття (довжиною до 35 см) нагадують величезні свічки. У культурі використовують найбільш декоративні види— ​колосковий, плівчастий та густоволосий. Я маю лише один, найпоширеніший вид— ​колосковый. Листя в ліатрісу видо вжене, суцвіття складається із квіткових кошиків білого, бузкового чи рожевого кольору. Цікаво те, що ці кошики розпускаються не знизу вгору, як у інших рослин із колосоподібними суцвіттями, а навпаки— ​згори вниз. 

Незважаючи на яскраву красу, квітка ця невибаглива. Ліатріс надає перевагу родючим дренованим ґрунтам, вона по сухо- та зимостійка, світлолюбна. Може зимувати без укриття. Перед початком зими квітконоси обрізають під корінь, залишаючи в ґрунті лише кореневище. 

Розмножують ліатріс насінням та поділом бульбоподібних кореневищ. Рос лина легко розмножується насінням, яке висівають у березні— ​квітні в горщик, або посівом у ґрунт, коли земля прогрівається. Ліатріс також розмножується і самосівом. Приблизно раз на три роки слід викопати і поділити кореневища: великі використовують для отримання квітучих екземплярів наступного року, а дрібні висаджують на дорощування. Можна це робити і восени, і навесні. Висаджують кореневища на глибину 5–10 см і на відстані 15–20 см одне від одного. 

Ліатріс добре реагує на підживлення сечовиною та іншими азотними добривами. За весь час вирощування ніяких шкідників на рослині не бачила, але кореневищами ліатрісу люблять по ласувати слимаки. 

Квіти ліатрісу використовують у мік сбордерах та бордюрах, у створенні альпійських гірок, а також на зріз. Ліатріс дуже широко застосовується у флористиці та ландшафтному дизайні. Засушені квіти добре підходять для аранжування букетів із сухоцвітів— ​для цього зрізають стрілки і підвішують їх за стебло у тіні, тоді після висушування вони мають привабливий вигляд. Сухі квіти не втрачають своєї декоративності кілька років. 

Мало хто знає, що ліатріс має ще й лікувальні властивості. Про це свідчить навіть його назва, яка походить від двох грецьких слів, що в перекладі означають «гладкий» і «лікар». Лікарською сировиною є листя, квіти та кореневища. Траву заготовляють улітку, а кореневища— ​восени. Відвар листя і квітів має в’яжучі, сечогінні, протизапальні та антибактеріальні властивості. Ванни з відваром рослини добре тонізують, мають  антисептичний ефект. Примочки на рани сприяють швидкому їх загоєнню, а від варом із листя ліатрісу полощуть горло при застуді. Індіанці ж використовували ліатріс як протизаплідний засіб, а також лікували ним венеричні хвороби, оскільки він є сильним антисептиком. 

Ліатріс містить багато глікозиду ку марину. При висушуванні листя та квітів він утворює на них наліт у вигляді кристалів. Смак кумарину дуже приємний, із цієї причини ліатріс застосовують ще й у парфумерії. На відміну від людей, цей смак дуже не подобається молі, тому рослину використовують для відлякування шкідливої комахи.  

Надія Савенко, смт Замглай, Чернігівська обл.