Фенхель

Навесні радує будь-яка свіжа зелень, і чим раніше ввести її у своє меню, тим краще. Завдяки такій вітамінній добавці організм людини не тільки зможе звільнитися від «зимової сплячки», а й буде здатний здолати сезонні недуги. 

Пряно-ароматичні культури — не тільки прекрасна кулінарна приправа, а й багате джерело вітамінів, мікроелементів, а ще салатні рослини мають лікувальні властивості та використовуються в різних галузях промисловості. 

Сьогодні я хочу розповісти пронашу місцеву пряність, відому багатьом під назвою солодкий або аптечний кріп,рослину, що походить із Середземномор’я,— фенхель звичайний (Foeniculum vulgare). Завезено його в Україну з Малої Азії. У дикому стані фенхель у нашій країні іноді зустрічається у Південному Криму. В природі він досягає заввишки 1–2 м та цвіте у липні-серпні й зовні дуже схожий на кріп.       

Нещодавно, завдяки клопіткій праці селекціонерів, з’явився овочевий фенхель: при землі він утворює своєрідні качанчики (цибулини) білого кольору із потовщених прикореневих та нижніх стеблових листків.

Моє перше знайомство з фенхелем сталося завдяки «СВ»: я побачила у каталозі пропозицію насіння та замовила. Посіяла, звичайно, прямо в ґрунт, як кріп, згодом з’явилися дружні сходи. Коли рослинки піднялися до 10–12 см - прорідила, залишивши відстань між ними 7–10 см. Зелень за потреби общипувала до пізньої осені. Квіткової стрілки за весь сезон не викинула жодна рослина. Я навіть трохи засмутилася, бо чекала на насіння. Наступного року, після сніжної зими, кущики фенхелю знову зазеленіли, приємно вразивши, згодом з’явився і цвіт. Насіння на центральних зонтиках дозріло на два тижні раніше, ніж на бічних. Щоб запобігти осипанню та втраті його частини, стебла зрізала та зв’язала у пучечки, просушила, потім усе дозріле насіння обмолотила та провіяла. Плоди зберігаю в скляній тарі. Тож, купуючи насіння, зверніть увагу на те, яка це рослина: листова чи овочева (качанна), дворічна чи однорічна.

Останнім часом овочевий фенхель набуває популярності в Західній Європі, особливо в Італії, а також у США та Канаді, де зараз залюбки вирощують овочеві сорти фенхелю. Найпопулярнішим овочевим сортом вважають Саммер Ерлі (Summer Early).

Мені подобається фенхель Мерцишор, він дворічний, має чималий білий щільний качанчик масою до 230 г із невеличкими пустотами та великі соковито-зелені листки.

Фенхель — дуже давня у використанні пряна рослина з приємним присмаком та анісоподібним солодкуватим ароматом, що надає їй ефірна олія, яка міститься в усіх органах. Найбільше її у насінні — до 7%, у вегетативних частинах у два-три рази менше. Чисту фенхелеву ефірну олію вперше отримали у 18 столітті. До її складу входять анетол, анісовий альдегід, анісова кислота та жирне масло. У листі й стеблах міститься аскорбінова кислота, вітаміни групи В, Е, К. 

В кулінарії, як і в медицині, знаходять застосування всі частини рослини. Листя й корені фенхелю кладуть свіжими в салати з капусти, брукви, моркви, а також додають при тушкуванні риби та м’яса. Стебла обливають окропом та їдять сирими або додають в овочеві гарніри чи салати. Насіння використовують для приготування страв із риби, свинини, капусти (супів та других страв), кладуть у маринади для овочів і консервацій з огірків, капусти, динь, кавунів, яблук, лісових ягід. Соуси з фенхелем пасують до свинини, страв із субпродуктів та холодної риби. Зелень фенхелю заморожують, сушать, консервують на зиму й використовують у свіжому вигляді. Фенхель добре поєднується з петрушкою, селерою, кропом, базиліком, естрагоном та багатьма іншими пряними рослинами.

Суху зелень улюблених рослин можна поєднати за смаком та власноруч приготувати приправу з додаванням фенхелю (зелень, насіння) до м’яса, риби чи овочів.

Фенхель як ліки визнає і офіційна, і народна медицина. Цілющими є всі частини рослини. Ще Авіценна зазначив, що фенхель відкриває закупорки в проходах і судинах, загострює зір, збільшує виділення молока у породіль, допомагає від блювоти та запалення шлунку, дрібнить камені. Для зміцнення імунітету людини достатньо раз на рік у період знаходження сонця в сузір’ї Овна до переходу в сузір’я Рака щодня приймати по одному дирхему (2,96 г) дрібно потовченого насіння фенхелю з медом (цукром) у пропорції 1:1. 

Насіння фенхелю входить до складу грудного, жовчогінного, шлункового та сечогінного чаїв. Порошок із плодів використовується для приготування кропової води. Власноруч її можна приготувати, заливши чайну ложку подрібненого насіння склянкою окропу. Профільтрований настій варто підсолодити. Кропову воду в аптеках готують з ефірної фенхелевої олії, її вживають як стимулюючий і шлунковий засіб. Олія має заспокійливу дію, зупиняє страхи та нервозність. Є антидотом алкоголю і нікотину, нейтралізує токсини й канцерогенні речовини у крові. Фенхель додають для покращення смаку та запаху гірких ліків. Травознавці радять фенхелеві насіння та олію при застуді як чудовий відхаркувальний засіб, корені — як проносний, а листя — як сечогінний. Основним компонентом ефірної олії є анетол, який широко використовується у парфумерній промисловості як віддушка, а також при виробництві лікеро-горілчаних напоїв, чаїв, маринадів та кондитерських виробів. 

Спробуйте й ви — посійте фенхель на городі! Цей солодкий кріп — не тільки корисна рослина, а ще й красива. Для неї можна знайти місце у квітнику і на лікарській грядці, на городі чи в саду. Успіхів та щедрих урожаїв!

Олена Фокіна,

с. Старе, Київська обл.