Ліпія — солодка родичка вербени

Ліпія солодка (Phyla dulcis (syn.  Lippia dulcis)) — цілюща багаторічна рослина з родини вербенових,  походить із Південної Мексики та країн Центральної Америки. З давніх часів ацтеки використовували її як природний підсолоджувач та як лікарську рослину для лікування кашлю, застуди, бронхіту,  астми та кольок. Крім того, ацтеки використовували сік ліпії після ритуальних  церемоній: ним натирали тіло небіжчика,  щоб інтенсивний запах ефірної олії відлякував москітів та диких звірів.  

Згодом рослина привернула увагу  й іспанців, які прибули завойовувати Новий світ. У XVI столітті вони привезли ліпію  солодку до Європи. Трава отримала назву на честь Августина Ліпі (Augustin Lippi, 1678–1701), італійського мандрівника та натураліста. Крім того, за свої виняткові якості ліпія дістала ще купу інших цікавих назв: ацтекська солодка трава, медоносна трава, медовуха, ацтекський цукор тощо. 

Ліпія — рослина багаторічна. Вона  має розлогі сланкі пагони, які інколи виростають у довжину до 5 метрів! Привабливе темно-зелене листя яйцеподібної  форми із зубчастими краями дуже приємно пахне. На яскравому сонці листки  можуть стати коричнево-фіолетовими, а стебла — темно-малиновими. У хороших  умовах ліпія рясно і тривало цвіте — майже цілий рік. Її невеличкі колосоподібні  суцвіття, що складаються з дрібних білих квіточок, на початку цвітіння схожі на  красиві ґудзики, а пізніше — подовжуються і дещо нагадують морозиво на паличці.  

Листки ліпії можна їсти як цукерки, використовувати для підсолоджування  чаю та інших напоїв або кидати у фруктові салати для незвичайного доповнення — вони мають дивовижний та інтенсивно солодкий смак. Він дещо нагадує  смак стевії, проте солодший і насичений ефірними оліями, а також не залишає післясмаку, характерного для стевії.  

У клітинному соку ліпії міститься чимало аскорбінової кислоти, але  найголовніше — це ернандульцин — сполука, яка  надає рослині характерного солодкого смаку. Ернандульцин був виділений вченими з витяжки ліпії солодкої  у 1985 році й отримав назву на честь Франсіско Ернандеса, іспанського лікаря, який жив у XVI столітті й уперше описав  властивості рослини. Ернандульцин виявився у тисячу разів солодшим за цукор,  проте він низькокалорійний. Важливо, що на відміну від багатьох синтезованих  підсолоджувачів, які мають ряд небажаних побічних ефектів та високу собівартість виробництва, ернандульцин може  стати незамінним не тільки для людей із цукровим діабетом, але й для всього  людства взагалі, оскільки його використання знизить калорійність їжі.  

Проте листя ліпії містить і камфору, яка має гіркий смак. Це означає, що,  з’ївши 1–3 листки, ви скажете, що вони  солодкі та приємні на смак. З’їдена наступна пара листків здасться вам вже  гіркуватою, а після півдюжини ви скажете, що листя у ліпії геть гірке! Проте цей  ефект є короткочасним, і через кілька  годин листя ліпії буде знову вам смакувати! Вчені рекомендують щодня з’їдати не  більше двох-трьох листків ліпії у свіжому  вигляді, що й робить уже протягом кількох останніх десятиліть більшість японців.  

Ліпію солодку спочатку використовували в народній медицині: інгаляції з її  листям робили при застуді, ними також  усували напади астми. Відваром знімали шлункові кольки, а розжованими  квітами, прикладеними до хворого зуба,  послабляли біль. Як лікарську рослину в офіційній медицині ліпію почали  використовувати з кінця ХІХ століття при лікуванні кашлю  та бронхіту. Пізніше було виявлено, що ліпія здатна виводити з організму  важкі метали і радіонукліди, відновлювати склад крові. Її біологічно активні  сполуки нормалізують обмін речовин, зупиняють запальні процеси. Хоча також вважається, що камфора, яка міститься в рослині, здатна негативно впливати  на нервову систему дітей та дрібних тварин, через що не рекомендується давати розжовувати листя маленьким дітям.  Проте дослідження тривають...  

Ліпія солодка — рослина надзвичайно непримхлива. Однак вона зовсім  не витримує морозів, тож у нас може вирощуватися лише як кімнатна або оранжерейна рослина.  

Головною перевагою ліпії є її продуктивність і витривалість. Вона добре  почувається в кімнатних умовах, швидко розростається і відмінно підходить для  підвісних кошиків. Віддає перевагу багатому, добре дренованому ґрунту і регулярному поливу, любить тепло і гарне  освітлення. Проте пробачає нам нашу недбалість і навіть при тривалій нестачі вологи добре відновлюється. 

Якщо у родині є людина з цукровим діабетом, бажано мати не один горщик  із рослиною. Також можна посадити ліпію на літо і у відкритий ґрунт — рослина швидко розростається, адже пагони  легко вкорінюються при стиканні з вологою землею. Тож матимете багато листя  не тільки для своєї родини, а ще й для сусідів та знайомих! 

Ірина Соколова, канд. с.-г. наук