Ліхтарики брандушки весняної
НазадУ Києві на Дарницькому базарі в пластмасовому стаканчику я купила гарну квітку з рожево-ліловими пелюстками. Жіночка, що продавала, назвала її шафраном і сказала, що в нас вона не росте. Я зацікавилася цією рослиною. Виявилося, що вона росте в нас у Лісостепу. І не шафран це, а брандушка весняна (Bulbocodium vernum). Ці рослини дуже схожі між собою, але належать до різних родин: перша— до півникових, друга— до лілійних.
Весною крізь талий сніг прокльовуються гострі стрілочки первоцвітів. А щойно сніг зійде, на пригрітих сонцем галявинах виринають із-під землі кілька яскраво-лілових голівок. У березні-квітні на голій землі з’являються тендітні квіточки брандушки— немов ліхтарики. Тому й не диво, що її назва перекладається з німецької як «квітка весняного світла».
А ще в нас чарівні квітки брандушки називають сирітками. Це тому, що квітнуть вони дуже рано і виглядають самотньо на весняній землі. Ростуть невеликими купками, а пелюстки червоніють від приморозків. І розумієш, як же підходить рослинкам ця назва— сирітки.
Про брандушки (сирітки) є легенда. Якось наприкінці зими, скориставшись відсутністю чоловіка, злюща мачуха вигнала з хати нерідних дочок. Наблукавшись лісом, збились вони докупи і тремтять від холоду. Оплакують свою гірку сирітську долю, все сподіваючись, що батько за них заступиться. Та батька не видно. А мороз на ніч береться. Стоять бідні сирітки, мерзнуть на холодному вітрі. Може, й загинули б, та раптом звідкись повіяло теплом. То красуня Весна змилостивилася над сирітками— пішла в наступ на Зиму раніше, ніж збиралася, й здолала її. Зима неохоче звільнила свій трон для красуні Весни. Обняла Весна дівчаток, притисла до себе. А за нею визирнуло життєдайне тепле Сонечко. Пригріли, приголубили вони сиріток, і ті розцвіли чарівними весняними квіточками. Мабуть, дуже настраждалися сирітки, що захотіли стати квітами.
Ну й легенда! Не відразу скажеш, яка вона— весела чи сумна. З того часу, як символ перемоги добра над злом, щовесни з’являються ніжні квіточки сиріток.
Брандушки (сирітки) невибагливі й морозостійкі. Вони добре розмножуються бульбоцибулинами. Віддають перевагу відкритим сонячним ділянкам, але добре витримують і легку напівтінь. Найчастіше брандушки розмножують цибулинамидітками. Їх утворюється по 1–2 шт. щороку. Рослини викопують і ділять раз на п’ять років. Роблять це на початку осені перед пересадкою. Розсаджують цибулини у ґрунт у вересні, на відстані 8–10 см одна від одної, на глибину 5–6 см.
Раннє цвітіння робить брандушку незамінною рослиною для ранньовесняних квітників і альпінаріїв, а також для посадки уздовж бордюрів. Це перспективна рослина і для зимової вигонки. Сирітки дуже гарно виглядають біля красивих зелених листочків чемерника та білосніжних підсніжників і блакитних пролісків.
З повагою, Марія Сушко, с. Мала Дівиця, Чернігівська обл.