Моє знайомство з осінніми крокусами

Хочу подякувати «СВ» за осінні крокуси. Восени я отримала набір «Парк Кекенхоф», у якому разом  з іншими цибулинами були прекрасний блакитний крокус та суміш осінніх  крокусів.  

Я дуже люблю ці квіти, вони з’являються рано-рано навесні: тендітні ботанічні крокуси зацвітають раніше за великоквіткові, тому маю змогу милуватися  ними довше. 

Кольорова гама бутонів вражає — мої улюблені ботанічні крокуси Томмазіні Ruby Giant, Barr’s Purple, золотисті Prіns Claus, Fuscotincus, крокус Зібера Tricolor, жовтий Geel та великоквіткові весняні: білий Jeanne d’Arс, смугастий King of the Striped, фіолетовий Grand Maitre. 

Крокус жовтий Geel приваблює не  тільки своїм кольором, а й кількістю бутонів. Одна його цибулинка дарує іноді  до семи золотих квіток. Це залежить від  кількості пагонів — як правило, їх із цибулини виходить три-чотири. Бутони з них  з’являються поступово, і неможливо вгадати, скільки їх буде. Цибулинка крокусу  Geel — це завжди букет весняних квітів! 

Весняні крокуси вирощую давно, люблю спостерігати, як у них, радіючи весняному теплу, купаються бджоли, але замовити крокуси, що квітнуть восени, так  і не наважилась. Та завдяки «СВ» я познайомилася з цією чудовою квіткою, яка  мене приємно вразила. Я навіть пошкодувала, що не замовила її раніше. «Чому  ніхто з читачів досі не розповідав на сторінках газети про свої спроби, і які ж виросли крокуси восени?» — міркувала я.  

На початку жовтня я підготувала землю та рядками висадила цибулинки осінніх крокусів. На вигляд вони були трохи менші, ніж у великоквіткових,  і на момент посадки мали по кілька пагінчиків. Торік восени ґрунт був дуже  сухий, три місяці не було дощу, тому кожну лунку я щедро полила водою, а кожну цибулинку занурила в багнюку  та загорнула, потім розрівняла поверхню ґрунту граблями. Все, що залишилося  далі,— чекати.  

Теплі сухі дні згодом змінили прохолодні з сильними туманами, потім пішли дощі, були навіть заморозки, здавалося, що тепла більше не буде. Дерева  й кущі вже скинули останнє листя, зів’яли хризантеми на морозі. У саду зеленіли  лише ялівець, магонія та барвінок. Минав жовтень. Несподівано погода змінилася. Йшли дні, та на чорному ґрунті  зелені листочки не з’являлися. Думка, що осінні крокуси на Київщині не зацвітають у перший рік посадки, не полишала мене.  

Якось одного разу я помітила не зелені листочки, а голубенькі голочки  бутонів. Згодом над землею з’явилися дванадцятисантиметрові стріли  квітконосів. Удень бутони розкривались, а ввечері змикали свої пелюстки. Квіти були величезні, більші, ніж  у великоквіткових білих крокусів. Їм зраділа не тільки я, здавалося, що  всі навколо у захваті, особливо комахи. Студені ночі та прохолодні дні  розтягли час цвітіння крокусів більш  ніж на два тижні. Хотілося дочекатися й зелених листочків, але одинадцятиградусні морози третьої декади листопада призупинили всі процеси вегетації. Весь час здавалося,  що рослини переплутали час цвітіння,  і в цьому було щось магічне та казкове. Так і відбулося моє перше знайомство з осінніми крокусами.  

Тож не вагайтеся, знайомтеся з новим та незвичайним! Посадіть і ви цю красиву та невибагливу в догляді квітку. Всім бажаю добра та успіхів! 

Олена Фокіна, с. Старе, Київська обл.