Смачні та корисні горішки

Хто з нас не ласував смачними та корисними горішками арахісу,  з яких після обсмажування знімається шкірка! Виростити їх на своєму  городі зовсім не складно. 

Арахіс — це однорічна теплолюбна рослина родини бобових, вирощується  у тропіках і субтропіках. В Україні культивується у південних регіонах посівом  у ґрунт, а в північних — через розсаду. Орієнтуйтеся на таку прикмету: в період цвітіння акації можна висівати насіння арахісу та висаджувати у ґрунт розсаду.  

Розсаду вирощують в окремих горщиках зі звичайною ґрунтовою сумішшю.  У відкритий ґрунт сіють по два-три горішки в ямку на глибину 6-8 см за схемою  60х30 см (розсаду висаджують за цією самою схемою).  

Ґрунт повинен бути легким, родючим, постійно підтримуватися у спушеному стані. Кущ виростає до 50–70 см  із багатьма стеблами. Головне стебло прямостояче, бічні стеляться по землі.  В пазухах стебла зібрані квіточки: безплідні зверху, а ті, що дають плоди, —  в нижній частині стебла. Спочатку зацвітають нижні квітки. Кожна з них квітує лише  один день. Після цвітіння та запліднення  основна зав’язь розростається, утворюючи довге квітколоже, яке опускається до  землі й заривається в неї, де на глибині 8–10 см розвиваються боби. Чим м’якша буде земля, чим краще підгорнутий кущ — тим ліпше ростимуть плоди.  

Кожний кущ дає до 50 бобів у світлій цупкій оболонці, в якій міститься до  семи горішків. Не такі ці горішки прості, як здається на перший погляд. З усіх бобових арахіс найбільш калорійний:  у ньому 60% олії, 25% білка, 15% вуглеводів і стільки ж цукру. Арахіс приносить  велику користь ще й тим, що чистить ділянку від бур’янів, збагачує ґрунт азотом.  А його бадилля у свіжому і сухому вигляді охоче поїдає живність.  

Рослина ця дуже вибаглива до вологи, особливо під час цвітіння й утворення бобів. Після поливу необхідно  обов’язково провести спушування ґрунту.  Арахіс полюбляє мінеральні підживлення перед основним підгортанням, через  20 днів після початку цвітіння. На 10 л води — 20 г селітри, 80 г суперфосфату,  50 г калійної солі. Досить одного підживлення.  

Збирають урожай, щойно пожовтіє основна маса листя. Обережно підкопують вилами кущ, вивертають його із землею. Потім потрібно струсити землю, скласти кущі так, щоб боби були внизу, а стебла зверху. Лише коли кущі висохнуть, можна  обривати плоди. Далі слід гарно їх просушити й скласти в паперові чи полотняні мішечки, щоб уберегти від гризунів.  

Моя порада: купивши насіння арахісу в магазині, перевірте його на схожість  заздалегідь, а краще зверніться до знайомих городників-аматорів.  

Протягом кількох років вирощую  на своєму городі рідкісні земляні горішки — чуфу, або земляний мигдаль. 

Чуфу вирощують в Іспанії, Португалії  та країнах Африки. В Україні це — аматорська рослина. Як технічну сировину чуфу  застосовують для виготовлення крохмалю, цукру, спирту, олії. Надземну масу  охоче поїдають свійські тварини та птиця.  Олія чуфи не поступається своїми смаковими якостями оливковій та арахісовій. Бульбочки чуфи містять 25–32% олії,  18–26% крохмалю, 68% білку, 15–20% цукру, а також різні мікроелементи.  

Ця рослина теплолюбна, розмножується бульбочками. У південних районах  її висівають безпосередньо у ґрунт, у північних — краще розсадою. Грядку під неї  я підбираю сонячну, родючу, з достатньою вологістю. Перед висадкою бульбочки замочую на добу у воді кімнатної  температури. Потім замотую у вологу ганчірку, ставлю в теплому місці, поки  не проклюнуться паростки, далі висаджую у стаканчики. Висаджую розсаду та  насіння, коли ґрунт прогріється до 15 0С  на глибині 7-8 см, що найчастіше буває в середині травня. Розміщую рослини за схемою 60х60 см на глибину 5-6 см. У гніздо кладу три-чотири горішки. Сходи  цієї рослини — тригранні паростки, які протягом вегетації з’являються знову і знову.  

Висаджую чуфу вздовж доріжок  і бордюрів: темно-зелена блискуча та цупка трава прикрашає мій город і квітник.  Траву можна скошувати два-три рази за  літо, вона швидко відростає, її охоче поїдає живність. До змикання міжрядь посіви  прополюють, обережно розпушують ґрунт. Пізніше чуфа сама не дає розвиватися бур’янам. Вона добре реагує на полив. Завдяки цьому збільшується врожайність. 

Викопувати бульбочки починають,  коли верхівки листків жовтіють і скручуються, але до осінніх холодів. Обережно  підкопують вилами кущі та вивертають  їх із землею, проте в землі залишається багато плодів. З одного куща можна  отримати від 300 до 1000 горішків. Їх мию  проточною водою, висушую, поки не стануть зморшкуватими, засипаю в паперові  мішечки, зберігаю в теплому приміщенні. 

Вся родина споживає горішки в сирому чи смаженому вигляді. Зелені  чи розтовчені бульбочки додаю до тортів, каш, куті, в тісто для пирогів. Можна  приготувати кавовий напій. Взагалі, продукт дуже смачний і корисний.  

Лідія Бондаренко, м. Гола Пристань, Херсонська обл.