Садовий вар

Кожен садівник знає, що місця  зрізу на деревах, кущах чи виноградній лозі після їх обрізання  або механічних пошкоджень необхідно  замащувати садовим варом. Замазка захищає зріз від температурних коливань,  бактерій, грибних захворювань, зупиняє  виділення соку тощо. В наш час продається досить велика кількість садових  замазок. Але, на мою думку, власноруч зроблений вар кращий і часто значно якісніший.  

Існує безліч рецептів для виготовлення садового вару з різних речовин.  Найпоширеніші компоненти, що входять до його складу,— це каніфоль або  живиця, тваринний жир або олія, віск,  який інколи виробник замінює парафіном. Особисто я не раджу використовувати парафін, тому що це продукт нафтопереробки, який забруднює навколишнє середовище. Каніфоль робить  вар липким, віск забезпечує стійкість до атмосферних впливів, жир не дає йому тріскатись та розріджує вміст, а як наповнювач можна використовувати золу, червону вохру, оксид цинку тощо.  Необхідно обов’язково звернути увагу на те, що тваринний жир приваблює  собак, через що часто страждають щепи, які знаходяться низько над землею. 

Садовий вар може бути рідким і твердим. В інтернеті можна знайти  безліч рецептів для самостійного виготовлення замазки із найрізноманітнішим  складом. Я ж хочу поділитися власним перевіреним рецептом: живиця — 50 г, віск — 100 г, лляна олія — 200 мл, спирт — 100 мл і оксид цинку — 100 г.  

Спочатку розчиняю каніфоль або живицю у спирті, потім доливаю цей розчин  до розтопленого на піщаній бані воску. Додаю олію, постійно помішуючи суміш. Наприкінці додаю наповнювач, зазвичай  беру оксид цинку, який має чудову фунгіцидну дію, також можна використати  просіяний попіл чи вохру. Інколи, на прищепах, використовую рідкий вар, тоді зі  складу замазки виключаю наповнювач, а садовий вар підігріваю і наношу пензлем.  

Для більш тривалого зберігання вар краще перекласти до скляних банок  і закупорити пергаментом або залізними кришками. Зберігати лише в темному прохолодному місці. Деякі види  садового вару можуть зберігатися понад 10 років, не втрачаючи своїх корисних властивостей.  

Інструкція до використання стандартна: замазка наноситься чистим інструментом на попередньо зачищену  до живої деревини рану чи зріз. Якщо необхідно пробудити сплячі бруньки,  то перед нанесенням замазки на місце зрізу (обов’язково на живу тканину)  наноситься цитокінінова паста. Дрібні  пошкодження краще покрити рідкою сумішшю, тоді як великі зрізи, розломи чи  дупла ліпше закрити твердою замазкою. 

Сергій Рєзнік, смт Велика Багачка, Полтавська обл.