Бджоляна трава

— Днями завітала до мене сусідка  Лариса Григорівна і принесла пагін свіжозірваної трави. Їй було цікаво, що то  за рослина насівається на її городі вже  третій рік поспіль і чи часом не можна її якось використовувати, бо пахне  так гарно? Зірваний пагінчик ще був без  квітів, проте я відразу відгадала сусідчину «загадку»: на моєму городі вона  також росте, хоч я ніколи її не сіяла. А оскільки Лариса Григорівна є давньою  читачкою і передплатницею «Сільського вісника», відповісти їй я вирішила на  сторінці газети: можливо, ще комусь  із читачів ця інформація стане корисною чи цікавою.  

Тож рослина називається бджоляна трава війчаста, або ельшольція війчаста (Elsholtzia ciliata).  Вона не наша, її батьківщина — Азія  (Китай, Непал, Індокитай). Проте натуралізувалася вона і в Північній Америці, й майже по всій Європі. Зростає вже  і в більшості областей України. Любить вологі ділянки. Можливо, і ви зустрічали ельшольцію війчасту на своєму городі? 

Вона заввишки 30–50 см. Стебло  пряме, гіллясте. Листя ланцетно-яйцеподібне, з городчасто-зубчастими краями.  Листки, як і стебла, вкриті м’яким малопомітним опушенням. Цвіте бджоляна  трава у липні-серпні, суцвіття — односторонній колос бузкового кольору. Під  час цвітіння на суцвіттях завжди можна  побачити бджіл, за що ельшольція й отримала назву «бджоляна трава». Після  цвітіння утворюються плоди — горішки,  які після визрівання (вже із серпня) насіваються навколо материнської рослини.  

Я б не назвала ельшольцію війчасту агресивною рослиною. Це однорічник,  який до того ж легко виривається з корінням. Тож якщо ви не хочете, щоб у вас  росла бджоляна трава, просто вирвіть її до утворення квітконосів.  

Чим же корисна ця рослина? Бджоляна трава війчаста — лікарська, ефіроолійна, їстівна рослина. Надземна частина ельшольції містить ефірну олію, завдяки чому рослина так приємно пахне.  До того ж ця олія має антибактеріальну дію широкого спектру, жарознижувальну,  противірусну, в’яжучу, вітрогінну,  потогінну, сечогінну властивості.  Вважається, що її  застосування полегшує наслідки  надмірного вживання алкоголю.  Вона також використовується при  лікуванні застудних захворювань,  лихоманки, головного болю, діареї,  набряків та олігурії. Рослину збирають під час цвітіння й сушать для подальшого використання.  

Молоде листя ельшольції — універсальна приправа, що вживається як у свіжому, так і у вареному вигляді — його  дрібно нарізають і додають у салати або тушкують з овочами. Насіння також  застосовують для ароматизації харчових продуктів.  

Ірина Соколова, канд. с.-г. наук