Лаконос американський

Ця приваблива трав’яниста рослина (Phytolacca americana)  із родини лаконосових ще мало знайома нашим квітникарям. Батьківщина цієї рослини — Північна Америка,  де вона росте у зонах із субтропічним та континентальним кліматом.  

Стебла лаконосу товсті, соковиті й прямостоячі, зеленувато-червоні, у верхній частині розгалужені, відмирають  на зиму. Листя велике, еліпсоподібне, чергове, короткочерешкове, довжиною до 30 см і шириною 5–20 см. Рослина має  багаторічне велике кореневище, що досягає в поперечнику біля кореневої шийки понад 10 см. 

Цвіте лаконос дрібними білими або трохи рожевуватими квітками, що чимось нагадують «свічки» кінського каштана.  Плоди — численні, ягодоподібні, соковиті, блискучі, чорнофіолетові, чимось схожі на ожину.  

На цій красивій, але ще мало поширеній в Україні рослині можна спостерігати протягом усього вегетаційного періоду одночасно і квіти, і ягоди різного ступеня зрілості (фото 1). 

Лаконос декоративний з весни і до пізньої осені, до перших заморозків, своїм великим темно-зеленим листям,  неабиякою кількістю квітів і соковитими, блискучими ягодами, що привертають загальну увагу (фото 2). Добре виглядає він і як солітер на газонах, і як зелена огорожа на дачах,  садах, виноградниках. Подивишся на квітучий кущ лаконоса — і здається, що стоїть свічник зі свічками. 

Після перших морозів уся надземна частина відмирає, але кореневище навіть без укриття витримує морози до -20 0С. Щовесни рослина відроджується знову і знову й багато років тішить своїм привабливим виглядом. 

Фітолакка американська — хороший медонос, та й інші  частини рослини знаходять своє застосування. Так, у багатьох країнах Європи лаконос висаджують на виноградниках.  Сік із зрілих ягід використовують для підфарбовування червоних вин, а також для фарбування тканин із натуральних  волокон у червоно-бордові кольори. 

Лаконос офіційно визнаний лікарською рослиною у США, Англії, Німеччині, Японії, Китаї. Лікарською сировиною служить кореневище, яке заготовляють із трирічних та старших рослин восени. З нього та в суміші з іншими лікарськими рослинами  готують різні препарати для лікування захворювань (ангіна, фарингіт, ревматизм, радикуліт та ін.), вони мають також протиблювотну та протиглистову дію. Препарати з лаконосу використовують, поряд з іншими, для лікування пухлин різної локалізації.  

Ця рослина широко використовується як у народній традиційній медицині, так і в гомеопатії. Хороший терапевтичний ефект спостерігається при виразковій хворобі шлунка та  12-палої кишки, хворобах нирок. У дерматології користується репутацією методу, що активно впливає на обмін речовин.  

Але хочу попередити, що всі частини рослини, особливо у свіжому вигляді, є отруйними і при передозуванні можуть спричинити інтоксикацію різного ступеня. У кореневищі містяться отруйний фітолаккотоксин, глікозид сапонін,  фітолаккова кислота та голчасті кристали оксалату кальцію. Тому перед використанням цієї рослини слід порадитися зі своїм лікарем. 

Розмножують лаконос переважно посівом насіння. Сіють на глибину до 5 см, попередньо замочивши насіння на кілька днів. Посів можна проводити як восени, так і навесні. Сіянці ростуть швидко і до осені можуть досягти висоти 1 м і навіть зацвісти. Однорічні сіянці легко витримують пересадку і вже до  осені мають стрижневий корінь, схожий за формою на морквину. Відстань між дорослими рослинами має бути не менше 1 м,  тому що через 2–3 роки вони розростаються у потужні кущі.  

Лаконоси добре ростуть як на сонці, так і в півтіні, на будьякому садовому ґрунті, але помірно вологому в перший рік  вирощування. Добре витримують посуху, оскільки коріння глибоко проникає у ґрунт, та й у кореневищах є достатній запас поживних речовин. 

Вирощую лаконос понад 20 років. Мої рослини нічим не хворіли та шкідниками не уражалися. Лаконос дає багатий самосів і, можливо, розноситься птахами. У мене вони ростуть у північно-західній частині городу, прикриваючи компостну купу, досягають висоти понад 2 м, бо ґрунт пухкий і родючий. 

Рекомендую цю красиву та невибагливу рослину всім дачникам, садівникам, які мають достатньо місця на своїх ділянках.  

Іван Жупан, м. Мукачево, Закарпатська обл.