Нарешті я знайшла це диво...

Хочу розповісти про свою мрію дитинства. Колись, як я ще була підлітком, ідучи додому, побачила в одному дворі поряд із будинком незвичайний кущ із великим лапатим листям і пишними рожевими кулястими  суцвіттями. Я зупинилася, щоб через огорожу по можливості розгледіти ту дивину. Стояла, мов зачарована, та не  могла відірвати погляд від квітів. То було найпрекраснішим, що я бачила до того дня. Запам’ятався мені цей випадок, але назви квітки я так і не знала. 

Минув час, а точніше більш ніж 30 років промайнуло,  й ось я побачила в подруги гарненькі та чепурненькі палісадники і зрозуміла, що теж хочу створити у своєму дворі  таку красу. Подруга замовляла квіти в «СВ», тому порадила оформити передплату на це видання. І пішло-поїхало...  Не злічити, скільки всього виписано з «СВ», і якось в одному каталозі я побачила ту незвичайну квітку з дитинства. Це була гортензія. Я раділа, як дитина,— нарешті я знайшла це диво! 

На цей час маю два молоденькі кущики, один із них улітку зацвів рожевим кольором, а суцвіття було приблизно 10 см  у діаметрі. Але, дивлячись на нього, я вже уявляла, як він перетвориться на те розкішне диво з мого дитинства. Кожного  ранку, проходячи повз цю квітку, відчувала тепло та радість у душі, що вже володію цією красою. З нагоди замовила ще чотири сорти гортензії з живців.  

Ось такий довгий проміжок часу знадобився, щоб моя  мрія про особливу квітку втілилася в життя. Бажаю всім здійснення мрій та задумів. І долучайтеся до створення квітучої  краси, бо вона додає снаги до життя. Хоча краса з’являється завдяки великим зусиллям і тяжкій праці, але коли вдихаю ввечері пахощі квітів або милуюся вранішніми краплями роси на пелюстках, розумію, що не шкодую за витраченими силами. Це того варте.  

Т. М. Крошка, с. Гурівка, Кіровоградська обл.