Невибаглива та витончена сантоліна
НазадСантоліна — це багаторічна рослина, яка належить до родини айстрових. Дуже проста у вирощуванні. Духмяний кущ заввишки 50–60 см, листя сизого кольору, приємне на дотик. Суцвіття жовте, зацвітає наприкінці червня або на початку липня. І листя, і суцвіття мають приємний аромат.
Сантоліна любить тепло та сонце, тому для її посадки обирають сонячне місце — це одна з умов, щоби рослина виглядала привабливо. Адже саме при яскравому освітленні виходить пухнастий кущик. І навпаки, за браком світла пагони витягуються, квіточки на високих квітконосах розсипаються в різні боки, кущ стає зовсім непривабливим.
А ще ця невибаглива рослина дуже добре адаптована до посухи, що надзвичайно важливо в наших посушливих регіонах. Тому полив для сантоліни рекомендується мінімальний або й узагалі відсутній. Завдяки такій характеристиці ця сонцелюбна та посухостійка рослина є одним із перших і незамінних кандидатів для альпійської гірки чи бордюру. І в першому, і в другому варіантах її краще обрізати, адже вона швидко відновлюється, а ось вигляд завдяки цьому матиме неперевершений. Саме тому я часто практикую обрізування. Маленькі квіточки, які з’являються, можна використовувати як наповнювач при складанні невеличких букетиків. Виходить красиво!
Зимує сантоліна у ґрунті, й нікуди переносити її або ж укривати не треба. Вона достатньо зимостійка, у моїй практиці не було жодного випадку, щоби сантоліна вимерзла. Якщо ж треба розмножити кущ, то робити це найкраще рано навесні, навіть у березні, поки прохолодно і є волога. Кущ добре розділяється на частини і висаджується в заздалегідь підготовлені, щедро политі ямки. Можна додати перепрілого коров’яку чи компосту. І найголовніше — дуже добре ущільнити землю біля стовбура. У цей же час я ретельно обрізую рослину. Мине зовсім небагато часу, й нова поділка перетвориться на молоденький пухнастий кущик.
Обов’язково посадіть у себе сантоліну, вона вам сподобається. Усім бажаю успіху!
Катерина Павлішина, с. Катеринівка, Харківська обл.