Пастки для садівників. Ч2
Назад
Часто-густо ми прислухаємося до відомих, але не завжди правильних порад щодо садівництва. Ця тенденція стала помітною з розвитком інтернету – завдяки мережі люди отримали доступ до необмеженої кількості інформації, та, на жаль, не все, про що пишуть на сторінках віртуальних видань, є правдою.
Іноді ноу-хау, запропоновані неавторитетними джерелами, не тільки не дають видимих результатів, а й призводять до матеріальних втрат і, що найгірше, – завдають шкоди рослинам та навколишньому середовищу.
Редакція «СВ» пропонує нашим читачам користуватися техніками, які пройшли випробування часом. Та й серед них є багато міфів, які вже встигли укорінитися у суспільстві. Настав час їх розвіяти!
Міф 4: «щоб зробити помідори солодшими, додайте до ґрунту цукор»
Від додавання цукру в ґрунт помідори не стануть смачнішими. І якщо ви чули, що харчова сода або магнієва сіль – альтернативні шляхи досягнення неабиякого смаку, це теж міф.
Не треба вигадувати велосипед і витрачати час на сумнівні експерименти. Якщо ви хочете куштувати солодші помідори, просто висаджуйте сорти, які є солодшими. Як правило, це притаманно меншим помідорам-чері та помідорам-сливкам. Висадіть їх на сонячних ділянках і залиште дозрівати на сонячному та провітрюваному місці для кращого смаку.
Міф 5: «не прибрана після косіння газону трава заважає рослинам»
Так звана «солома», що накопичується біля основи травинок у вашому саду, не тільки не заважає рослинам, а й допомагає їм. Насправді травинки, що залишилися на вашому газоні після косіння, багаті азотом, тому добре, що ви не прибираєте все начисто. Вони підживлюють газон і швидко знищуються, не завдаючи при цьому жодної шкоди рослинам.
Що стосується прибирання, то ми рекомендуємо проводити контрольну «зачистку» восени, коли рослини перебувають у стані спокою.
Міф 6: «рани на деревах стають пристановищем для інфекцій та шкідників»
Це досить давній міф про садівництво, та ми можемо з упевненістю сказати, що практика заклеювання «ран» дерева смолою та фарбами після обрізки гілок із метою запобігання гниттю, хворобам та розмноженню комах повинна бути віднесена у минуле.
Біолог Алекс Шиго, який почав вивчати дерева в лісовій службі США ще в 1959 році, виявив, що рани дерев не загоюються так само, як у тварин. За його словами, замість цього вони ізолюють пошкодження за рахунок утворення пробуреної деревини, яка фізично й хімічно відштовхує вторгнення. Каллус (клітини, що здатні дати нове життя цілій рослині) розвивається на краю рани й поступово розширюється до центру. Рани у дерева залишаються на все його життя; кора не відновлюється так, як наша шкіра.
Це означає, що пов’язки на ранах дерев не запобігають гниттю, і деревам слід дозволити розвиватися так, як це задумано природою.
Навіть садові мастики, олії, водоемульсійні фарби, призначені для обробки дерев після обрізки, можуть перешкоджати розділенню клітин, ущільнювати тканину дерев, затримувати вологу та спричиняти гниття. До того ж додатковий шар хімікатів ніяк не зупинить потрапляння організмів у дерево, – запевняють ботаніки.