Родючість ґрунтів! Ч2

Чим харчуються рослини? 

Ґрунт просто напханий поживними речовинами. Однак елементи живлення  перебувають у незасвоюваному, нерозчиненому вигляді. Але в природі це все  розчиняється! Значить, можна винайти й систему землеробства, що переводить  недоступне в доступне. Її основи створив Овсинський. Звернемося до джерел  харчування рослин.  

Атмосфера. Структурний ґрунт отримує з повітря азот, кисень, вуглекислий  газ і воду, нітрати, аміак, метан, сірководень, йод, фосфор і пил у кількості,  вже достатній для рослин, що живуть без ґрунту (напр. лишайників).  

Мінеральна основа. Містить абсолютно всі основні елементи живлення  в кількостях, що в десятки, сотні разів  перевищують їхній винос із урожаєм. Немає в мінералах тільки азоту, але і його запаси в структурному ґрунті величезні. Ось дані численних наукових дослідів для однієї сотки. 

Азоту для гарного врожаю потрібно приблизно 1,5 кг на сотку. Роса й опади  дають близько 0,2 кг. На безструктурному ґрунті це — все. Структурний ґрунт,  накритий мульчею, яка перегниває, має такі додаткові джерела:  

● Перегнійний шар мульчі вистуджується швидше — роси вдвічі більше. Це невелика добавка, але вона є.  

● Під перегноєм ґрунт увесь час вологий. Вологий перегній дає вдвічі, а вологий суглинок — у 20 разів більше азоту, ніж сухий.  

● У каналах і порожнинах структурного ґрунту вдень осідає підземна  роса — вдвічі більше води, ніж дають опади, а разом з нею до 0,6 кг азоту.  

● При достатній кількості мікроорганізмів та вологи під мульчею йде  швидке нагромадження азоту мікроорганізмами — до 15 кг азоту на сотку,  а потрібно рослинам не більше 1,5 кг!  

Орний, безструктурний ґрунт позбавлений цих процесів, і ми сиплемо  селітру й сечовину, щоб процвітало виробництво мінеральних туків.  

Калію необхідно близько 1 кг  на сотку. У різних ґрунтах його міститься 3–19 кг.  

Фосфору потрібно до 0,5 кг на сотку. У ґрунтах 30–80 кг фосфатів.  

Кальцію треба до 2,5 кг на сотку.  У ґрунтах його 20–200 кг. Інші елементи також містяться у великих кількостях. Їхній перехід у розчин відбувається  під дією кислот: вугільної й гумінових, які виробляються мікроорганізмами за наявності вологи, повітря та органіки. 

Чотири умови родючості 

1. Постійна достатня вологість. 

2. Система повітряних порожнин і каналів, пов’язана з атмосферою.  

3. Улітку ґрунт повинний бути постійно холоднішим за повітря.  

4. Надлишок вугільної кислоти й інших органічних кислот. 

Розглянемо ці умови докладніше. 

Вологість. Овсинський ніколи не  орав глибше п’яти сантиметрів, але постійно тримав цей верхній шар пухким.  Результати дивували: «...У Бессарабії й у південних повітах Подільської губернії,  де посуха завдає багато неспокою, я завжди був задоволений погодою, польові  роботи ніколи не припинялися, а земля була в мене постійно настільки волога,  що можна було з неї ліпити кульки»,— писав він. Мульча, пухка від маси поживних залишків, надійно захищає ґрунт від  сонця. Це ясно. Але в нас і при постійному розпушуванні ґрунт пересихає. Справа в тому, що під мульчею в Овсинського  ґрунт залишався цільним, пронизаним мільйонами канальців, зі збереженою капілярністю і гарною теплопровідністю. Саме за цих умов удень відбувається атмосферна іригація — випадання на стінках каналів і порожнеч роси, аж до  глибоких шарів підґрунтя, а вночі — випадання роси в перегнійному прошарку  на поверхні. Саме у вологому середовищі процвітають мікроорганізми, йде  потужне зв’язування азоту й нітрифікація — переведення його в засвоювані нітрати. Саме отут живність виділяє  багато вуглекислого газу, потрібного  для розчинення мінералів. Корені мають і вологу, і живлення в надлишку.  

Капілярний шар. Насіння сходить дружно й без усякого дощу в тому разі,  якщо воно лежить на рівному й щільному шарі ґрунту, хоч і пронизаному  каналами, але досить злитому й такому, що не втратив капілярність. А зверху цей шар прикритий пухкою мульчею.  Тоді волога завжди підтягується з нижніх шарів по капілярах нагору (як фітилем), і ця рівна поверхня, прикрита  мульчею, завжди волога. Насіння чіпляється за капілярний шар дуже міцно,  і коріння за капілярною вологою стрімко йде вниз. Посуха таким рослинам уже не загрожує.  

Повітряні канали. Всі засвоювані форми поживних елементів — кисневі  сполуки. Гумінові кислоти в присутності кисню розчиняють фосфати й інші  мінерали вдесятеро швидше, ніж вугільна кислота. Азотфіксатори, фосфатмобілізатори та інша корисна ґрунтова  живність — аероби, тобто організми, що дихають киснем. Усе назване —  це аеробні процеси. Тільки в структурному і замульчованому ґрунті є одночасно вода й кисень, і тоді на повну  силу відбуваються всі аеробні процеси.  Зберегти структуру можна, не зорюючи ґрунт глибше ніж на 5 см і постійно  розпушуючи верхній тонкий шар або  вкриваючи ґрунт пухким мульчувальним шаром: листям, лушпинням, соломою тощо. Канали, що залишилися від  коріння, відіграють іще одну важливу  роль. Користуючись ними, коріння молодих рослин легко й швидко, не зустрічаючи опору, проникає на більшу  глибину, у підґрунтя — до 4 м, де відразу «чіпляється» за вологу й підключається до джерела мінерального харчування. Наш дбайливо випещений орний шар — мізер порівняно із цим.  

Температура ґрунту. Пухкий, перегнійний верхній шар швидко нагрівається сонцем, швидко остигає вночі,  погано проводить тепло. Інакше кажучи, шар мульчі служить ковдрою, що  забезпечує постійну ґрунтову прохолоду і випадіння денної роси, а вночі захищає від холоду й конденсує  в собі ґрунтові пари, що прагнуть угору. Але це ще не все. Азотфіксатори  мешкають у верхньому шарі ґрунту. Тонкий перегнійний шар, більш темний, навесні швидко прогрівається  й починає нітрифікацію, постачаючи рослинам азот. Разом з тим нижні  шари прогріваються повільніше під його захистом і краще всмоктують вологу з повітря. Щоб це підсилити, Овсинський під зиму боронував поля. Він зазначав, що оранка під зиму й виморожування  орного шару тільки перешкоджають весняній нітрифікації. Адже азот найбільш  потрібний рослинам навесні й у першій половині літа!  

Вуглекислий газ. Необхідний рослинам для фотосинтезу, він також потрібний у ґрунті для розчинення мінералів.  Чим його більше, тим краще. З другого боку, він же гальмує нітрифікацію —  адже азотфіксатори дихають киснем! В орному ґрунті це завдання нерозв’язне,  у природно-структурному воно вирішене. У шарі перегною утворюється багато  вуглекислого газу, який мікроби «видихають». Але оскільки є канальці, він стікає, як більш важкий, униз, у підґрунтя,  до своїх улюблених мінералів — розчиняти їх. А нагорі без перешкод триває  бурхлива нітрифікація.

Підготував Володимир Столяренко